В Різдвяну ніч 25 грудня 2022 року на Брянщині, виконуючи бойове завдання, загинули четверо наших легендарних Побратимів, звитяжних українських добровольців – Юрій « Святоша» Горовець, Богдан «Аполлон» Лягов, Максим «Непийпиво»Михайлов та Тарас «Тарасій»Карпюк.
Чотири Героя України , лицарі найвищих державних нагороди Країни , віддали свої життя за Бога й Україну. Олександр Лягов , батько наймолодшого Героя «Аполлона» вчора написав :
«На останній фотографії – тиша перед кроком. Це не поза. Не демонстрація. Не героїка. Це мить, коли рішення вже ухвалене – без сумнівів і виправдань. Це зосередженість, у якій відсікається все зайве, щоб залишилася лише суть – дія.
На цьому фото вони ще разом. І разом вони залишаться назавжди. Ще є мить, у якій можна було б зупинитися. Але ніхто не зупиняється. В оточенні ворога вони не віддадуть зброю на якій було викарбувано гасло – МУЖНІСТЬ. Вони битимуться до останнього набою і подиху, змушуючи ворога платити криваву ціну.
На шевроні Аполлона – “Molon Labe” (“Прийди і візьми”). Легендарна відповідь спартанського царя Леоніда персам стала для них не просто гаслом, а маніфестом незламності. Це відмова здаватися та готовність захищати своє ціною життя, попри будь-яку перевагу ворога.
Вони були з тих, хто не шукав слави й не грав у війну. Відважні, мовчазні, мужні. Ті, для кого Україна була не словом чи гаслом, а домом, який неможливо віддати. Вони йшли не заради смерті – а заради життя інших, заради правди, заради своєї землі, заради України та українців.
Так виглядає мить перед виходом у тил ворога. Коли всередині немає хаосу – лише рівна лінія обраного шляху.
Останнє фото і останній трек у навушниках Аполлона – не про бій. Це музика перед боєм. Рівний, монотонний мотив, схожий на свист вітру в холодному зимовому лісі. Без слів – бо слова тут зайві. Емоції вимкнені. Тільки чиста воля.
Музика стихла, залишивши по собі дзвінку тишу вічності. Вони пішли в Різдвяну ніч, щоб ми могли бачити ранок.
Назавжди в строю. Назавжди в нашій пам’яті.»
Вадим Житник
