5 років реального терміну за гратами та півроку в СІЗО – все це деталі резонансної кримінальної справи Андрія Сарвіри, яку вже 10 років слухають в судах Вінниці по вуличній бійці в центрі міста у 2008-му році.

І навіть при таких шокуючих термінах розслідування, судів та зникнення свідків із «речдоказами» ця сенсаційна справа мала всі шанси стати «непомітною», якби не війна і за гратами не опинився доброволець-АТОвець із Вінниці Санчес…

Адже Андрія через роки після молодіжної бійки висмикнули із АТО і засудили за шрам на носі сина директора м’ясокомбінату «Іванівські ковбаси» Сергія Семенчука на 5 років!

Нині Андрій на волі та після АТО продовжує «воювати» в суді Вінниці за свою невинуватість… Бо судові слухання по 3-5 хвилин, схоже, триватимуть до 8 листопада 2018-го, коли виповниться рівно 10 років із дня тієї бійки…?

– Восени буде сумній «ювілей» – 10-річчя моєї справи, яку досі слухає суд Вінниці. Я ще не знаю. чи її закриють за терміном давності? Але я із адвокатом буду наполягати, щоб мене виправдали і закрили за відсутністю складу злочину., – зазначив Андрій 4 липня під судом Вінниці перед черговим слуханням.

– Бо на останні 10 засідань ходжу хіба що я, мій батько, адвокат і суддя… Свідки кудись поділись, речові докази знайти не можуть і я за 800 км їду сюди до рідної Вінниці щоб привітатись із суддею, рідними, друзями та випити чашку кави у кафе… Погодьтесь, що це абсурд! За що я сидів півроку в СІЗО?

– Давай про приємне… Це правда, що в Санчеса є плани відкрити «Pizza Veterano». у Вінниці?

– Так, ця думка та ідея не покидають мене останнім часом. Можливо, ще цього року вона почне втілюватись в конкретику. Але поки що всі мої сили спрямовані на відкриття оновленого закладу «Pizza Veterano» у Дніпрі…Тому восени цього року в моєму житті можуть співпасти 2 важливих події – закриття кримінальної справи та початок стартапу «Pizza Veterano»!

Нагадаємо, що трапилося 10 років тому?

О дев’ятій вечора 8 листопада 2008 року на центральній вулиці Вінниці побилися дві молодіжні компанії.

З одного боку був 19-річний Андрій Сарвіра зі своїм шкільним другом Миколою Шевчуком, з іншого – 19-річний Сергій Семенчук з друзями.

Чисельна перевага було за другою кампанією. Згідно з текстом вироку Семенчука супроводжувало двоє. Ще кілька його знайомих були там же, але в справі фігурують як свідки.

За словами Санчеса, ці «свідки» брали участь у бійці.

Друг Андрія Микола ніс у руках пляшку пива. Вона перетворилася на «розочку», якою розрізали ніс Семенчук.

Немає записів відеокамер, немає чітких показань свідків і найголовніше – немає відбитків пальців на осколках пляшки.

– Навіть при побіжному аналізі вироку, стає очевидним, що вина Санчеса не доведена. Не доведений сам факт нанесення їм удару розбитою пляшкою. Не доведено, що ця пляшка була саме ним розбита, і що він зробив це спеціально. Зі свідчень випливає, що спочатку пляшка була в руках у його друга Шевчука, і що вона була ціла … Тобто у вироку не доведене і навіть не прописано, що він спеціально готував предмет для заподіяння тілесних ушкоджень, без чого не буде ч. 4 ст. 296, – пояснює адвокат, правозахисник Євгенія Закревська.

Сарвіра і Шевчук також отримали травми – струс мозку, синці і перелом носа.

Хто почав першим?

Кожна сторона звинувачує іншу.

– Суд в принципі не спромігся з’ясувати обставини бійки, проаналізувати дії його учасників, дати оцінку тілесним ушкодженням Савріри і Шевчука, встановити обставини їх отримання. Чи зверталися вони до правоохоронних органів, коли, чи було наслідок, чим все закінчилося? .. Замість цього суддя, очевидно не маючи медичної освіти, зробив висновок, що Савріра бреше, – зазначає Закревська.

Хто завдав удару «розочкою»?

Адвокати та сім’я Санчеса кажуть, що спочатку постраждалий і свідки вказували на Шевчука, але потім свідчення змінилися і головним обвинуваченим став Андрій.

«Розочку» вилучили як речовий доказ. Але відбитків пальців з неї чомусь не зняли.

За сім років судів кілька разів справа Санчеса поверталося на дорозслідування, яке, за словами його адвоката Валерія Шалагина, толком ніхто жодного разу не проводив.

У 2012 році Андрія засудили до п’яти років позбавлення волі. Однак, апеляційний суд скасував вирок.

У 2014 році його засудили до чотирьох років умовно. Звинувачення подало апеляцію і справа знову повернулося до суду першої інстанції.

Весь цей час Андрій перебував на підписці про невиїзд. Але жив і навчався у Києві, на засіданнях суду у Вінниці з’являвся справно.

Чому так багато?

Наприкінці вересня 2015 суд визнав Сарвіру винним за двома статтями Кримінального кодексу – ст. 296 (хуліганство) та ст. 121 (умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень).

За першою статтею Андрію дали чотири роки, по другій – п’ять. Менш суворе покарання поглинається більш суворим. В результаті – п’ять років в’язниці. Строк не умовний.

Застосування статті «Важкі тілесні» у вироку аргументовано тим, що у Семенчука знівечене обличчя.

Правда, потерпілий вже переніс пластичну операцію в Чехії. Нині шрам на носі у нього невеликий – близько сантиметра. Відшкодувати вартість операції, близько 12 000 000, згідно з вироком теж повинен Сарвіра. Плюс – 50000 моральної компенсації.

Адвокати Санчеса подали апеляцію на цей вирок. Засідання Апеляційного суду призначалися вже тричі, але до розгляду справи так і не приступили.

Перші два рази потерпілий Семенчук не з’явився. Третій раз, 6 січня, його адвокат зажадав відведення судді.

Захист Санчеса вважає, що це умисне затягування справи – щоб довше розтягнути термін його перебування в СІЗО.

Так перші два рази відсутність Семенчука пояснили тим, що він перебуває на лікуванні в лікарні. Активісти з журналістами перевірили, чи правда це – в лікарні його не виявилося.

Молодий чоловік зі шрамом на носі був присутній на останньому засіданні апеляційного суду 6 січня. Але спілкуватися з журналістами відмовився.

Коли в перерві Семенчуку стали задавати питання, але він просто встав і вийшов.

Його адвокат Ярослав Книжник вважає, що весь галас, піднятий навколо вироку Сарвіре – не що інше, як тиск на суд. Вирок вважає справедливим, докази провини – переконливими.

– У тому, що він винен, у мене не виникає сумніву, – говорить Книжник. – Інше питання міра покарання … Якби його захист працював в іншому ключі, справу можна було б давно закрити.

Волонтер, солдат-волонтер і солдатів

Більшість людей, які зараз розгорнули рух на підтримку Санчеса, знають його по АТО.

Офіційно Андрій Сарвіра служив в українській армії з червня 2015 року. Але на фронті перебував ще раніше спершу як волонтер 7-ї роти 93-ї бригади, в її складі потрапив у Піски, біля Донецького аеропорту. Виконував бойові завдання. Підготовку для цього проходив ще восени.

Отримати офіційний статус військовослужбовця йому заважала підписка про невиїзд. На хвилі мобілізації-2 015 Санчесу допомогли вирішити цю юридичну проблему – тепер він солдат 81-ї окремої аеромобільної бригади.

Товариші по службі дуже добре про нього відгукуються. Кажуть, що Санчес – першокласний організатор і годувальник. Він допомагав бойовим товаришам з проведенням електрики, з медикаментами, з одягом.

Зв’язавшись з Сергієм Притулою, Санчес роздобув для роти хороший тепловізор і позашляховик «Ніссан». Про це зокрема розповідає боєць 93-тей бригади з позивним «Бендер».

– Він свого часу нам дуже допоміг. Контрачей одягав завжди він. Питання вирішував він, – так відгукуються про Санчес бійці в іншому відео з групи, яка підписана як “Привіт від побратимів з Пєсков”.

Обидва відео можна знайти в групі «Свободу Андрію» Санчесу «Сарвірі» в Facebook.

Допомагав рятувати від війни тварин

Волонтер з організації «Крила Дніпра» Ольга Голубєва – одна з найактивніших у групі підтримки Санчеса. Познайомилася з ним на війні, де допомагала із забезпеченням бійців.

Розповідаючи про Андрія, згадує, що вони разом вивезли із зони АТО багато собак – з тих, що прибиваються до солдатам на бойових позиціях. Каже, що ініціативу подав Санчес.

Разом з Ольгою він виступав на прес-конференції, присвяченій темі бродячих тварин у зоні АТО, яка відбулася на Дніпропетровську в квітні 2015 року.

Андрій з’явився перед журналістами з Балаклавою на обличчі. Перед ним на столі стояла табличка, на якій було написано тільки: «Санчес»

Тоді він розповів про необхідність вивезення тварин на безпечну територію. Особливо цуценят, які прибиваються на передовій до солдатів, але являють собою проблему, так як відволікають увагу і створюють зайвий шум.

Разом з Санчесом Ольга Голубєва вивезла з фронту не один десяток чотириногих. Розповідає, що багатьох вдалося прилаштувати. Перевозили і виходжували також поранених осколками собак.

Сім’я перекладачів

Санчес з інтелігентної родини.

Мама працює перекладачем, у тому числі займається літературними перекладами. Знає італійська, англійська, іспанська.

Батько Андрія – теж перекладач. Сестра – художник, ілюструє в Києві дитячі книжки.

– Що таке «розочка» почула перший раз, тільки коли це почалося, – каже мама Санчеса Світлана Сарвіра.

Сам Санчес теж володіє мовами. Навчається на третьому курсі університету Драгоманова на вчителя англійської. Знає італійську.

На місці Андрія міг виявитися, хто завгодно, – розповідає вона про події 2008 року. -К Ним просто причепилася на вулиці п’яна компанія. Вони захищалися.

Сім’я дуже переживає за Санчеса. Рідні ходять на всі судові засідання. Турбуються про його здоров’я – на війні Андрій два рази хворів на запалення легенів, а в СІЗО – не курорт.

Покарання без мети

У тексті вироку йдеться, що суд вважає більш м’який вирок, недостатнім для досягнення мети покарання.

Ця сама мета прописана в статті 50 Кримінального кодексу: «Покарання має на меті не тільки покарання, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».

Яким чином п’ять років на зоні можуть «виправити» молодої людини, яка не має жодних інших проблем із законом, займає активну громадянську позицію, добровольцем пішов в АТО і допоміг за час війни вже багатьом людям (і тваринам) залишається незрозумілим.

Ось, що думає з цього приводу адвокат і правозахисник Євгенія Закревська.

– Я категорично проти того, щоб сам факт участі в АТО розглядали як обставина виключає кримінальну відповідальність за минулі чи теперішні злочину, – зазначає вона.

При цьому правозахисниця уточнює, що при винесенні вироку необхідно враховувати особистість обвинувачуваного.

І якщо людина була волонтером, добровольцем, добре себе при цьому проявив, то це очевидно, позитивні характеристики, які повинні бути враховані. У певних випадках, це може бути і пом’якшувальною обставиною при винесенні вироку, підставою дати «нижче нижньої планки терміну», «умовно» і ін. Але, чесно кажучи, в даному випадку у мене величезні сумніви з приводу законності і обгрунтованості вироку. І ці сумніви не пов’язані ні з його участю в АТО, ні з його волонтерством.

Якщо встановити обставини бійки і почати аналізувати, тоді стане зрозуміло, що ніякого перевищення в цьому випадку не було і бути не могло, тому що, згідно з постановою пленуму Верховного суду України №1 від 26.04.2002 року, у разі групового нападу, застосування особою зброї або будь-яких предметів, є правомірним, незалежно від тяжкості ушкоджень, заподіяних нападаючим.

На жаль, українські суди не схильні визнавати за громадянами права на самозахист. Пам’ятаю, там же у Вінниці було прекрасне, у своїй ідіотичними, справа про «напад» крихкою панянки на трьох здорових п’яних лобів. Її теж засудили за хуліганку і нанесення одному з них тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Не допомогли ні апеляція, ні касація.

Координатор Вінницької правозахисної групи Світлана Побережець вважає, що виборче правосуддя, відсутність прозорості судової гілки влади, незаконні рішення судів, відсутність принципу незалежності суддів – набір питань, які сьогодні залишаються невирішеними в державі.

Ось, і в справі Андрія Сарвіри виникли обгрунтовані адвокатами, волонтерами та сім’єю сумніви в законності рішення суду першої інстанції.

– Судова реформа в Україні не просто актуальна, дуже сподіваюся, що неминуча, – говорить правозахисник.

За час судових розглядів протягом, майже, 10 років Сарвіра встиг вирости у волонтера, бійця АТО із позивним «Санчес» та після війни в ресторатора завдяки мережі «Pizza Veterano».