Цього року 8 липня виповнюється 95 років Калинівського чуда. Й хоч рік ювілейний, але хода буде традиційною — 4 км Калинівкою: від церкви св.Параскеви Сербської, де о 8.00 год. відбудеться молебень, до Кровоточивого хреста, де буде архієрейське богослужіння о 9.00 год. Великий 25-кілометровий хресний хід сюди йшов з Вінниці востаннє 10 років тому. У Вінницькій єпархії кажуть: важливо, щоб парафіяни пройшли хоча б цей хід, якого достатньо для усвідомлення трагедії безбожного життя людини.

Хресні ходи на околицю Калинівки організували колись самі люди, які звідусіль їхали на Вінниччину, щоб побачити Кровоточивий хрест і попросити в Господа прощення. Із тих часів до наших днів дійшла пісня-псалма про калинівський хрест, яку співають старі люди. В радянські часи цього хреста знищили, а криницю, що поряд, засипали.

Відновили хресні ходи сюди аж на початку 1990-х років. Свідок чуда, уже покійний, Іван Касинюк з села Сальника зініціював встановлення такого ж 6-метрового дерев’яного хреста — Розп’яття на тому ж місці, де він був раніше. Дідусь переповідав страшну історію, яку запам’ятав з дитячих років. А саме, одного літнього спекотного дня їхали на возі п’яні солдати- червоногвардійці з громадянської війни. Зупинилися на початку Калинівки біля криниці, щоб напитися води. Видно, хлопцям було скучно, і вони почали розважатися. Один з них взяв рушницю і почав стріляти у Розп’яття. Кілька куль пролітали мимо: Господь рятував душу хлопця, але він не каявся. Тоді куля влучила у праве плече Господа — і потекла кров, яка не зупинялася місяцями. Хлопець той збожеволів. Потім він приходив до хреста з матір’ю, навколішки просив прощення, але було пізно. До Кровоточивого хреста почали йти люди, аж доки безбожна влада його не знищила. Того хреста понад 100 років тому встановив набожний Іван Денисюк, який на старості залишився без дітей. Він також викопав криницю, щоб люди тамували спрагу і згадували його.

У роки Незалежної України відновили сюди хресні ходи. Довкола Кровоточивого хреста збудували кришталевий (скляний) храм, двері якого відкриті щоденно і всі бажаючі мають можливість зайти, вклонитися і помолитися Господу на цьому святому місці. Зупиняються тут багато проїжджих, щоб набрати води і перепочити на лавочці.

– Я дуже люблю цю місцину, — каже Марія. — Коли мене розбив інсульт, то приходила до хреста, а потім читала тут акафісти — й зцілилася. Знаю, що приходить сюди багато людей, щоб помолитися за дідів, прадідів, які жили в часи безбожної влади і ніби були причетні до злодіянь того покоління проти Господа. У хресний хід обов’язково йду і беру з собою сина та онучок. Не можна бути легковажним у житті, щоб мали страх Божий.

У Вінницькій єпархії УПЦ розповіли, що традиція проведення хресної ходи до Калинівського хреста започаткована 1993 року й відбувалася раз на п’ять років із Вінниці до Калинівки та завершувалася нічною Літургією. Однак, починаючи з 2014 року, з благословення митрополита Симеона хресна хода стала щорічною 8 липня. Цього року — це недільний день, тому святкування перенесене на 9 липня.