Влучання в медичний заклад — місце, де лікують, рятують, чекають на допомогу, — це свідомий злочин проти життя, проти людяності!
Тут не може бути «випадковостей», «помилок» чи «військової необхідності». Це те саме зло, яке ми вже бачили в історії ХХ століття. Геноцид усього українського!
Ці терористи дедалі більше нагадують нацистів часів Другої світової війни — тих, хто бомбив лікарні, нищив мирні міста, зневажав людське життя як таке. Тоді це називали злочинами проти людяності. Сьогодні — це те саме, лише з іншими ракетами й дронами… У цій атаці загинув молодий чоловік…
І майже паралельно я побачила новину про «відновлення» Маріупольського драматичного театру. Країна-агресор звітує, пишається, показує картинки, говорить про культуру й життя!..
Святкувати й проводити вистави на кістках — це в їхньому репертуарі. Як можна аплодувати там, де під завалами були вбиті діти, жінки, цілі родини? Це не відновлення — це цинізм найвищого рівня. Це спроба стерти пам’ять і замінити правду декораціями!
Я не можу сприймати це інакше, ніж удар по самій основі цивілізації. Бо медицина, культура, театр — це завжди про життя. А той, хто цілить у лікарні й театри, воює не з армією. Він воює з людяністю. Він провадить геноцид.
Мої глибокі співчуття родині загиблого.
Моя підтримка колегам, які опинилися під ударом і все одно продовжують рятувати інших!
Історія вже знає, чим закінчується шлях нацизму…
І вона знову все розставить на свої місця! Вірю і знаю: правда переможе!
Ольга Богомолець
