Вінниця за кілька днів до Нового року опинилася за крок від техногенної катастрофи. І загроза прийшла не з неба й не з фронту — її створив високопосадовець обласної військової адміністрації, відповідальний… за оборонну роботу.

Увечері 30 грудня 2025 року службовий пікап Ford Ranger, що перебуває на балансі Вінницької ОВА, на великій швидкості врізався у газорозподільну шафу на вулиці Ольги Кобилянської. Район П’ятничани — щільна житлова забудова. Вибух газу в такому місці міг мати наслідки, які складно навіть прорахувати.

Як пізніше з’ясувалось, за кермом автомобіля перебував Костянтин Меньшіков — директор департаменту оборонної роботи та забезпечення правопорядку Вінницької обласної військової адміністрації. Людина, чия посада прямо пов’язана з питаннями безпеки, мобілізації та функціонування тилу в умовах війни.

Витік газу, втеча і відмова від огляду

Свідки події розповідали: водій ледве стояв на ногах, мав явні ознаки алкогольного сп’яніння і намагався залишити місце аварії. При цьому пошкоджена газова шафа становила реальну небезпеку для мешканців мікрорайону. Терміново була викликана газова служба.

Прибули і патрульні й зафіксували характерні симптоми сильного сп’яніння — запах алкоголю, порушення координації, тремтіння рук. Від проходження тесту на «Драгері» та медичного огляду посадовець відмовився. Це автоматично стало підставою для складання протоколу за ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння), а також за ст. 124 КУпАП — скоєння ДТП.

Фактично, людина, яка мала би відповідати за укріплення рубежів і порядок у тилу, тієї ночі створила загрозу для цілого мікрорайону міста.

Нагорода — і «обмивання»?

Особливого резонансу цій НП додає часовий збіг. Лише за кілька годин до аварії Меньшіков отримував відзнаку Донецької ОВА — за «вагомий внесок у облаштування оборонних споруд». Нагороду вручав заступник голови Вінницької ОВА Олександр Піщик.

Судячи з усього, відзнаку вирішили «відзначити» негайно. І якщо на фронті кожен укріплений бліндаж рятує життя, то в тилу один п’яний заїзд міг ці життя забрати.

Перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна близько 23.03 заявила, що дізналася про ДТП із медіа, повертаючись із робочого відрядження. І невдовзі вживе заходів.

Звільнення — але питання залишилися

Вже 31 грудня Наталя Заболотна повідомила про звільнення Костянтина Меньшікова з посади.

«Колишні заслуги не дають права на неприйнятну поведінку», — заявила вона, наголосивши, що посадовці, які підривають авторитет державної служби, не мають працювати в органах влади.

Розбитий Ford Ranger пообіцяли відремонтувати й передати до бойового підрозділу Сил оборони України — туди, де він мав бути від самого початку, а не використовуватися для п’яних поїздок тиловим містом.

Сам Меньшіков, попри статус учасника бойових дій, залишився без посади. Втім, історія не вичерпується одним наказом про звільнення.

Цей інцидент — не просто ДТП. Це маркер стану відповідальності в тилових органах влади під час повномасштабної війни. Коли службове авто, оборонний департамент і газова інфраструктура сходяться в одній точці — ціна безкарності може бути надто високою.

І якщо цього разу Вінниця відбулася лише переляком, питання в іншому: чи зробила влада з цієї історії справжні висновки, чи лише швидко «загасила» скандал напередодні свят.

Службове авто — не приватне. Чому чиновники ОВА плутають державний ресурс із власністю?..

Історія з п’яним за кермом, з ДТП за участю службового Ford Ranger Вінницької ОВА — це не лише про одного посадовця. Це про ставлення до державного майна під час війни.

Автомобілі, які перебувають на балансі обласних військових адміністрацій, — це не «бонус до посади» і не транспорт для приватних поїздок. У воєнний час вони є елементом тилової безпеки: для виїздів на об’єкти інфраструктури, координації з військовими, евакуації, логістики, роботи з прифронтовими громадами.

Втім, практика показує інше. Службові авто ОВА, громад нерідко використовуються поза робочим часом, без належного контролю маршрутів, без публічної звітності щодо мети поїздок і без реальної відповідальності за зловживання.

У цьому резонансному випадку питання не тільки в тому, що посадовець сів за кермо напідпитку — це вже предмет для суду. Ключове питання інше: чому службовий автомобіль оборонного департаменту опинився у приватному користуванні ввечері, напередодні свят, без очевидної службової потреби?

І це питання адресоване не лише звільненому чиновнику, а й керівництву адміністрації.

Після резонансних ДТП зазвичай лунають правильні слова: «неприпустимо», «підриває авторитет», «зроблено висновки». Але рідко публічно повідомляють:

  • хто дозволив користування авто,
  • чи були виписані маршрутні листи,
  • хто ніс відповідальність за контроль,
  • і скільки ще таких машин їздять «у тіні».

Службовий транспорт під час війни — це ресурс, який має працювати на оборону, а не на комфорт чиновників. Кожен такий автомобіль, що курсує містом, селом без чіткої потреби, — це потенційний ризик, фінансовий тягар і символ безкарності.

І якщо після цього скандалу не буде системного аудиту використання автопарку ОВА, громад, історія з газовою шафою може виявитися не винятком, а лише найгучнішим сигналом про хронічну хворобу.

Бо війна — не час плутати державне з особистим.

Тетяна Квасюк