В столиці, на четвертий рік війни. Московський патріархат прихистив зграйку збочених москвофілів, які возять своїх дітей, народжених в незалежній Україні вчитися за радянськими підручниками 60-років.
Хто ці батьки? Вони ж плюс мінус якісь мої ровесники. А хто ці педагоги? Як взагалі таке можливе? Це наче якісь галюцинації під час гарячки. Але на жаль, це жахлива реальність і вона навколо нас.
Питань тут можна закидати мільйон – і в СБУ, і Міносвіти і Мінкультури, та всім на світі інстанціях. Але що робити нам всередині країни, коли у нас є невідомо скільки цих ждунів? Як нам з цими людьми шукати діалог і чи він взагалі потрібен? Якщо це пряма підривна діяльність, загроза нацбезпеки. Виховувати дітей на радянському лайні – це зрощувати яничарів і зрадників.
Все своє життя ще змалку я не розуміла – чому по всьому світу люди у своїх країнах єдині і змалку вчать свою історію, пишаються своїми героями, знають на пам’ять усі історичні дати. Чому польські діти з початкової школи на пам’ять знають усі дати народжень своїх королів, американці возять своїх на поле битви під Геттісбургом, і знають все про кожного президента. А для українців є дві історії – з князями, гетьманами, козаками, великими поетами і письменниками і «нє всьо так адназначна».
Наша історія не заплутана зовсім. Якщо її вчити з укранських підручників, а не з радянських, які просякнуті брехнею. Наша історія велика і кривава. І наш ворог незмінний вже кілька століть. Але немає гіршого ворога для укранців «як українські гниди». Петлюра мав рацію – вони ще гірші ніж московські воші.
Я знаю, що війна закінчиться, що Україна переможе і я мрію, щоб повернулись українці зі своїми дітками із квитками додому в один бік.
А ще я мрію, щоб усі хто «нє всьо так адназначна» здавали екзамен на звання громадянина України. Так зробила Латвія ще 31 рік тому. Бо у них з радянських часів також асимілювалось багато москальні. Так ось, багато російськомовних латвійців навіть помирають, так і не отримавши громадянства країни, в якій прожили все життя, якщо не пройдуть процедуру натуралізації.
Це коли складають іспит з латиської мови та історії країни, а також вчать на памʼять гімн. А ще вони не мають права голосувати без цього екзамену і займати урядові посади. Скажіть круто?
Я думаю, це буде справедливо, коли таке «не всьо так адназначьно» не буде мати звання громадянина України. Тільки так ми убезпечимо гідне майбутнє нашим дітям.
Вчора весь threads гудів, як хоробра дівчина Дарія домоглася, щоб італійця-любителя-руского-міра не пустили в Україну. «Я ляжу, але воно не заїде в Україну» – писала Дарія. Італійцю таки заборонили вʼїзд в Україну на три роки. От тепер нам усім треба вдома лягти, але вичистити рускій мір всередині країни.
Юля Янчар
