Олександр Бледюк
Теофіпольська селищна рада повідомила про трагічну втрату — під час проходження військової служби помер житель села Волиця Олександр Бледюк.
Чоловік 1969 року народження.
У громаді зазначають, що це непоправна втрата для сімʼї, близьких, друзів і всіх, хто знав Олександра.
Роман Метлінський
Чемеровецька громада втратила свого земляка — Романа Метлінського. Він народився 30 травня 1981 року в селі Криків. Навчався у Лісоводському професійному аграрному ліцеї.
До лав ЗСУ його мобілізували 5 жовтня 2024 року. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області солдат зник безвісти. Це сталось 1 грудня 2024 року. Наразі офіційно підтверджено факт загибелі бійця.
Олександр Цура
« На щиті» повернувся на Ізяславщину Олександр Цура.
Він був солдатом, курсантом 12 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Олександру навіки 43.
Михайло Щербаков
Летичівська громада отримала трагічну звістку: 4 січня 2026 року в Синельниківському районі Дніпропетровської області загинув молодший сержант Михайло Щербаков.
Проживав у селі Прилужне Голенищівського старостинського округу.
Михайло Щербаков був мобілізований 22 вересня 2022 року, служив у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені Івана Сірка. Брав участь у бойових діях на Харківщині, Донеччині та Луганщині. За мужність і відданість був неодноразово відзначений нагородами. Воїну було 33 роки.
Олег Панасюк
У Хмельницькому попрощались із Олегом Панасюком, 1982 року народження.
Олег служив у лавах 117-ї окремої важкої механізованої бригади. На фронті перебував майже рік. Востаннє вийшов на зв’язок у січні минулого року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Після цього зв’язок із ним обірвався. Воїна вважали зниклим безвісти.
Лише тепер стало відомо про його загибель. Герой загинув 20 січня 2025 року.
У загиблого захисника залишилися батьки, дружина та троє доньок.
Герою назавжди 42 роки.
Олександр Гарник
У Меджибізькій селищній раді повідомили про загибель Олександра Гарника, жителя села Лисогірка, який вважався безвісти зниклим із 19 вересня 2024 року.
Олександр народився 11. 10. 1994 року.
Віталій Зуєв
Меджибізька громада отримала болючу звістку з фронту. Підтвердилася загибель Віталія Зуєва, жителя селища Меджибіж, зниклого безвісти з 12 квітня 2024 року.
Упродовж тривалого часу рідні, близькі не втрачали надії, чекали й молилися про диво. Проте війна обірвала життя оборонця.
Олександр Артеменко
Кам’янець-Подільська міська рада повідомила про загибель солдата Олександра Артеменка — 20.02.1990 року народження.
Захисник загинув 16 листопада 2025 року, однак тривалий час його не могли ідентифікувати. Лише після проведення ДНК-експертизи вдалося офіційно підтвердити його загибель.
Олександр Оніщук
Мешканці Славутської тергромади провели в останню земну дорогу захисника Олександра Оніщука.
Олександр народився 30 квітня 2001 року. Він зростав у родині військових. Навчався в Острозькому військовому ліцеї. У 2018 році став курсантом Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Війна увірвалася у його життя тоді, коли він був на порозі випуску. 5 березня 2022 року Олександр достроково отримав звання лейтенанта. Далі – був захист країни: Сіверськодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Бахмут.
За службу був відзначений нагородами. Останнім часом ніс службу у військовій частині А4583.
7 січня життя воїна обірвалося в автокатастрофі.
Йому було 24 роки.
Сергій Корчинський
У Ярмолинецькій громаді провели на вічний спочинок воїна Сергія Корчинського.
Сергій Корчинський народився 8 жовтня 1970 року в селі Соколівка.
Сергій працював в органах МНС Ярмолинецького району. Разом із дружиною виховав двох синів, які обрали шлях професійних військових, є учасниками бойових дій і продовжують захищати Батьківщину сьогодні.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій також став на захист України. Виконував бойові завдання на Харківському напрямку, де загинув 3 січня.
Герою назавжди залишилося 55.
Валерій Міляр
У Хмельницькому попрощалися із захисником Валерієм Міляром.
Валерій Міляр народився 21 січня 1979 року в Дунаївцях. Здобув фах автослюсаря. Раніше служив за контрактом у Національній академії прикордонної служби України. До мобілізації у захисника була власна справа, любив майструвати. Коли почалось повномасштабне вторгнення — повернувся на службу. Був водієм в одному з артилерійських підрозділів Державної прикордонної служби — довозив боєприпаси на вогневі позиції. Загалом воював близько 2 років.
FPV-дрон на оптоволокні прилетів і поцілив прямо в місце, де був водій.
Валерій Міляр загинув 5 січня 2026 року. У нього залишилися мати, дружина та двоє доньок.
Олександр Заєць
У Хмельницькому в останню путь провели військовослужбовця Олександра Зайця. Народився чоловік 4 червня 1975 року. Навчався у Новоушицькому сільськогосподарському технікумі. Жив і працював у Хмельницькому — займався євроремонтами.
У 2024 році Олександр Заєць долучився до ЗСУ. Був прикордонником. Спершу — у Чернігові, після виконував бойові завдання під Вовчанськом на Харківщині, де і загинув 2 січня 2026 року. У захисника залишилися мати, дружина й донька.
Микола Кузьомко.
У селі Велика Медведівка Шепетівського району попрощалися з поліцейським спецпідрозділу «КОРД» Миколою Кузьомком. Старший лейтенант поліції загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Микола Кузьомко народився у 1995 році на Шепетівщині. Його шлях у силових структурах розпочався зі служби в Збройних силах України у 2015-2016 роках. До лав Національної поліції він приєднався у 2017-му, розпочавши кар’єру патрульним у Шепетівці.
Після початку повномасштабного вторгнення Микола Кузьомко вступив до лав зведеного загону «Захід». У складі цього підрозділу він перебував у зоні бойових дій протягом восьми місяців.
У 2025 році пройшов відбір до спецпідрозділу «КОРД». Серед побратимів мав позивний «Шустрий».
Загинув боєць 6 січня у місті Костянтинівка. Причиною став удар ворожого безпілотника. У нього залишилися дружина, батьки, брат та сестра.
Ярослав Ліпський
У Славутській громаді попрощалися із Ярославом Ліпським.
Чоловік народився 14 січня 1992 року у селі Лисинці Старокостянтинівської громади Хмельницької області. Працював майстром будівельних робіт. У травні 2024 року його мобілізували за контрактом. Служив солдатом у лавах 5-ї окремої штурмової Київської бригади (військова частина А4010), яка брала участь у боях за Лисичанськ і Бахмут.
30 липня 2024 року захисник зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району на Донеччині. Через півтора року очікування підтвердилася його загибель.
Роман Юхимович
Трагічну звістку отримали у Полонській громаді. Загинув військовий Роман Юхимович. Він був родом із села Велика Березна, що у Шепетівському районі.
Роман на війні був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів, мав звання старшого сержанта.
Воїн загинув 5 січня поблизу населеного пункту Макове на Донеччині.
Володимир Калініченко
У Хмельницькому попрощалися із загиблим захисником, капітаном Володимиром Калініченком.
Володимир Калініченко родом із Хмельницького. Народився 16 березня 1968 року. Все своє життя присвятив військовій справі. У 1985-1989 роках навчався у Хмельницькому вищому артилерійському училищі.
Володимира Калініченка мобілізували у жовтні 2022 року. Пройшов перенавчання в академії Сухопутних військ України. Служив на Сумському, Харківському, Донецькому напрямках. Безпосередньо виконуючи бойові завдання на Покровському напрямку, зник безвісти 10 квітня 2024 року. Рідні сподівалися, що він у полоні. Однак у грудні 2025-го, після обміну тіл, за тестом ДНК встановили його особу.
Йому назавжди 56.
Сергій Окраїнець
У Кам’янці-Подільському провели у засвіти захисника України, молодшого сержанта Сергія Окраїнця.
Сергій Окраїнець народився у селі Панівці 19 травня 1985 року.
Займався виготовленням і збирання меблів на замовлення.
4 березня 2022 року Сергій добровільно став на захист Батьківщини. Сумщина, Купʼянський напрямок, Курщина — кожна ділянка фронту була ще одним доказом його рішучості, мужності та вірності присязі.
14 жовтня 2024 року Сергій зник безвісти на Курщині під час виконання бойового завдання.
26 грудня 2025 року відбулося підтвердження його загибелі за збігом ДНК.
Герой загинув 14 жовтня 2024 року.
Олександр Чорнобай
У Теофіпольську громаду «на щиті» повернувся Герой Олександр Чорнобай. Життя захисника обірвалося 28 грудня 2025 року.
Олександр Чорнобай народився 3 квітня 1973 року. Мешкав у селі Строки Теофіпольської тергромади. Там, на місцевому кладовищі, він знайшов вічний спочинок.
Олександрові Чорнобаю назавжди залишилося 52.
Сергій Ліщук
На Кам’янеччині громада провела в останню путь полковника Сергія Ліщука. Серце захисника зупинилося 4 січня 2026 року.
Сергій Ліщук народився 22 травня 1981 року в місті Кам’янець-Подільський. Військову справу обрав ще в юності та пройшов шлях від курсанта до командира частини. Його служба була нерозривно пов’язана з інженерними військами та захистом України.
Офіцер брав участь у миротворчій місії в Косово, а з перших днів повномасштабної війни боронив рідну країну. Під час виконання останнього бойового завдання захисник отримав важкі осколкові поранення, які виявилися для нього смертельними…
Йому назавжди 44.
Аркадій Гурковий
Назавжди повернувся додому Герой Аркадій Гурковий. Військовослужбовець родом із Нетішинської громади. Він захищав Україну в складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
Понад рік родина чекала на втішну звістку, вони сподівалися побачити захисника живим. Однак нещодавно експертиза підтвердила, що 14 листопада 2024 року Аркадій загинув на Донеччині під час ворожого удару БпЛА.
Герой знайшов вічний спокій у селі Воля-Висоцька, що на Львівщині.
Аркадію Гурковому назавжди залишилося 52.
Микола Верхняцький
У Хмельницькому попрощалися із сержантом Миколою Верхняцьким.
До повномасштабного вторгнення Микола займався будівництвом.
Долучився до війська у 2023 році. Він служив у 3-ій важкій механізованій бригаді.
Захисник загинув 1 січня 2026 року на Харківському напрямку.
Миколі назавжди залишилося 49 років.
У Миколи Верхняцького залишилися дружина, донька, мати і сестра.
Ігор Фуфалько
Мешканці Старокостянтинівської громади провели в останню земну дорогу захисника Ігоря Фуфалька.
Ігор Михайлович Фуфалько народився 16 листопада 1990 року. До свого 34-го дня народження він не дожив близько місяця.
Він загинув у 2024 році під час виконання бойового завдання у Курській області (рф). Донедавна вважався безвісти зниклим.
Герою назавжди 33 роки.
Сергій Ліснюк
Хмельничани провели в останню земну дорогу захисника Сергія Ліснюка.
Сергій Ліснюк родом із села Кузьмин, що у колишньому Красилівському районі. Своє життя чоловік будував у Хмельницькому.
Чоловіка мобілізували у лютому 2024 року. Службу ніс у складі 214-го окремого штурмового батальйону «OPFOR».
Із травня 2024-го вважався зниклим безвісти. Тіло воїна упізнали за ДНК-тестом. Останній свій бій Сергій прийняв під містом Костянтинівка 26 травня 2024-го.
У нього залишилися дружина, діти та сестра. Йому назавжди 46.
Олександр Калінін
У Шепетівці відбулося прощання із захисником Олександром Калініним.
Олександр Калінін народився 14 лютого 1979 року в Шепетівці.
У травні 2024 року Олександр приєднався до лав Збройних сил України. 19 липня того ж року він загинув у боях у Бахмутському районі Донецької області.
Через півтора року після загибелі воїн Олександр Калінін знайшов вічний спочинок на рідній землі.
Олександр Махлай
У Хмельницькому провели на вічний спочинок захисника Олександра Махлая.
Влітку минулого року Олександра мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. У нього було поранення, лікувався у шпиталі. Потім повернувся на службу.
Загинув 3 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Краматорська.
В Олександра Махлая залишилися троє дітей.
Герою навіки 49.
