Народився 1868 року в селі Карельському на Чернігівщині в багатодітній селянській родині. Після смерті матері вступив до Рихлівського монастиря, а згодом був переведений до Чернігівського Троїцького монастиря, де прийняв чернецтво з іменем Лаврентій. У 1895 році був рукопокладений в ієромонаха, пізніше – в ігумена.

Преподобний усе життя творив Ісусову молитву, тричі відвідував Афон і побував у Єрусалимі. Любив рідне село й підтримував свою родину. Під час гонінь 1930-х років після закриття монастиря жив у скромних умовах.

У роки Другої світової війни він відновив Троїцький і Домницький монастирі, доклавши багато праці до їхнього духовного відродження.

Преподобний заздалегідь передбачив свою кончину. Восени 1949 року тяжко занедужав, але щоденно причащався. Помер у лютому 1950 року.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часткою святих мощей преподобного Лаврентія Чернігівського.