Ця війна — не лише про ракети, окопи й дрони. Вона — про наші думки, страхи й рішення. Поки українські воїни тримають фронт зі зброєю, ворог щодня атакує тил — інформаційно і психологічно.

Маніпуляції, фейки, ІПсО, дезінформація — це не просто «інтернет-шум». Це зброя гібридної війни, яка б’є точно по больових точках: страху, втомі, зневірі, недовірі, злості. Мета проста — роз’єднати нас, посіяти ворожнечу всередині країни й змусити воювати не з окупантом, а одне з одним.

На чому «грають» закулісні актори?

На наших емоціях. Коли людині страшно — вона шукає винного поруч. Коли немає ясної перспективи — з’являється злість. Коли втома зашкалює — легше повірити в «зраду», ніж прийняти складну реальність війни. Саме тому інформаційні атаки не припиняються ні на день. Вони підживлюють паніку, агресію, ненависть. Бо розгублене й розділене суспільство — це подарунок ворогу.

Соцмережі: інформація чи пастка?

Сьогодні ворог рідко приходить у формі «офіційної пропаганди». Він маскується під анонімні телеграм-канали; «викривальні» пабліки; псевдоблогерів та інфлюенсерів; чутки, «зливи», емоційні відео; контент, створений ШІ, діпфейки, ботоферми.

Це — конвеєр, який щодня намагається проникнути в нашу свідомість. І єдиний реальний щит тут — критичне мислення:

– питати: кому це вигідно?
– перевіряти джерела;
– не поширювати емоції замість фактів, бо дезінформація завжди шукає слабке місце.

ТЦК: «людолови» чи частина оборони держави?

Один із найуспішніших російських наративів — це образ «людоловів з ТЦК». Його мета — перевернути цінності. Щоб:

-захист Батьківщини став «дурістю»;
-виконання закону — «зрадою»;
-військові та силові структури — «ворогами»,
-а справжній ворог зник з фокуса уваги.

Так народжується внутрішній конфлікт. Так суспільство починає воювати саме з собою. Але правда проста й жорстка: Україна воює за виживання. Наші військові місяцями й роками на фронті. Вони потребують ротації, підкріплення, підтримки.

Мобілізація на вінниччині: що це таке і як усе відбувається

Про мобілізацію сьогодні багато говорять — і в соцмережах, і в повсякденному житті. Більшість людей уже бачили, як це відбувається на вулицях. У переважній кількості випадків усе проходить спокійно, але іноді окремі ситуації стають резонансними. Щоб уникнути чуток і непорозумінь, пояснюємо просто: що таке мобілізація, хто її проводить і яка роль поліції.

Що таке мобілізація?

Мобілізація – це планове переведення економіки країни і її Збройних сил на функціонування в умовах воєнного стану чи особливого періоду. Вона необхідна для відбиття зовнішньої агресії.

Хто проводить мобілізаційні заходи?

Згідно із законом, організацію і контроль заходів з мобілізації здійснюють: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), поліцейські, органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій.

Хто підлягає мобілізації?

Військовозобов’язані чоловіки віком від 25 до 60 років, які:

– визнані придатними до військової служби;
– не мають бронювання;
– не мають законних підстав для відстрочки.

Важливо розуміти: пільги або підстави для відстрочки потрібно не лише мати, а й підтвердити. За відсутності відповідних документів людина вважається такою, що підлягає мобілізації.

Підстави для відстрочки від мобілізації в Україні закріплені в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щоб скористатися відстрочкою або бронюванням, потрібно:

– надати всі необхідні документи;
– оновити військово-облікові дані;
– користуватися додатком «Резерв+».

Яка роль поліції під час мобілізації?

Поліція не займається мобілізацією самостійно, але має чітко визначені законом повноваження:

– участь в оповіщенні — разом із представниками ТЦК поліцейські можуть брати участь у заходах з оповіщення військовозобов’язаних;

– перевірка документів — поліцейські мають право перевіряти у чоловіків віком 18–60 років паспорт і військово-обліковий документ, а також звіряти дані через систему «Оберіг»;

– забезпечення правопорядку — під час вручення повісток поліція слідкує за публічною безпекою і запобігає конфліктам;

– доставляння до ТЦК — у разі вчинення адміністративного правопорушення (статті 210, 210-1 КУпАП) поліція може доставити особу до ТЦК.

Важливо: поліцейські не мають права самостійно вручати повістки.

Чому відео із «затриманнями» часто вводять в оману?

У соцмережах часто з’являються відео з уривками затримань або конфліктів. Більшість таких записів знімають не для того, щоб розібратися в ситуації, а для продажу Telegram-каналам. Далі працює простий ланцюг: канал публікує відео для збільшення переглядів — зростає аудиторія — дорожчає реклама — російська пропаганда використовує ці відео для створення фейкової картини, нібито «українці не хочуть захищати свою країну».

Крім того, цим почали користуватися і реальні зловмисники, які не хочуть відповідати за адміністративні чи кримінальні правопорушення. Вони можуть кричати «Допоможіть!», щоб викликати співчуття перехожих. Люди, не знаючи суті ситуації, втручаються, блокують роботу поліції — і в результаті злочинець тікає.

Закликаємо не робити поспішних висновків і не заважати роботі правоохоронців. Кожен випадок має свої підстави, і за кадром часто залишається найважливіше.

Мобілізація — це не репресії.

Це — вимушений механізм збереження держави. ТЦК виконують свою функцію, а поліція забезпечує правопорядок. Це не «каральні органи», а елементи оборони країни, яка бореться за життя.

Коли ми шукаємо «зраду» — ми працюємо на ворога

Воювати з уявним ворогом у тилу легше, ніж прийняти відповідальність за реальну загрозу. Але кожен внутрішній конфлікт:

– підриває бойовий дух;
– деморалізує військових;
– послаблює країну.

Наш вибір сьогодні

Ми можемо:

– поширювати паніку й ненависть або тримати хоча б інформаційний фронт;
– шукати ворогів серед своїх або пам’ятати, хто насправді прийшов з війною;
– стати «ватою», якою легко маніпулювати або бути свідомими громадянами країни, що бореться за свободу.

Сьогодні як ніколи важливі єдність, відповідальність і холодна голова. Лише разом — на фронті й у тилу — ми вистоїмо, збережемо Україну і наблизимо Перемогу.

Віктор Рудик