Життя за Україну віддав житель Гніванської громади Олег Бабій.
Бабій Олег Васильович народився 18 серпня 1978 року в селі Маянів. Закінчив загальноосвітню школу в селі Ворошилівка. У 1996 році був призваний на строкову військову службу на посаду водія у військову частину А 2039, після чого був звільнений у запас. 24 квітня 2015 року був знову призваний на військову службу на посаду старшого стрільця у військову частину В 3137, а згодом став командиром відділення. У 2019 році отримав статус учасника бойових дій.
26 лютого 2022 року Олег Васильович був мобілізований до лав Національної гвардії України. Брав участь в активних бойових діях на найзапекліших ділянках фронту, мав поранення.
17 січня 2026 року молодший сержант, гранатометник Бабій Олег Васильович після виконання службового завдання втратив свідомість. Врятувати захисника, на жаль, не вдалося.
Жителі Немирівської громади «живим коридором» зустріли захисника — Володимира Гаращука.
11 січня 2026 року під час проходження військової служби зупинилося серце Гаращука Володимира Григоровича, 11.06.1967 р. н.
Захищаючи Україну від ворога, загинув гніванчанин Руслан Захарчук.
Руслан народився 23 серпня 1995 року в смт Сутиски. Закінчив Гніванську загальноосвітню школу №1, здобував фах водія-електрика у Гніванському професійно-технічному училищі.
Коли юнакові виповнилося 18 років, він поїхав до Києва, де брав активну участь у подіях Революції гідності. У 19 років долучився до лав добровольчого батальйону «Айдар». Свій перший бойовий вихід як гранатометник здійснив на Луганщині, поблизу населеного пункту Щастя. Мав грамоти за зразкову військову службу в батальйоні «Айдар». Згодом Руслан прийняв військову присягу та продовжив службу на Донеччині, де також навчав молодших бійців.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан займався волонтерською діяльністю. Під час боїв поблизу Бахмута отримав осколкове поранення і контузії. Після реабілітації пройшов військове навчання й знову повернувся на фронт. Служив командиром відділення – командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів штурмового батальйону в/ч А7400.
Залишаючись вірним військовій присязі, 7 січня 2026 року молодший сержант Захарчук Руслан Олегович із позивним «Моджахед» загинув поблизу населеного пункту Оленокостянтинівка Пологівського району Запорізької області.
На Донецькому напрямку фронту загинув командир відділення з Сутисківської громади Вадим Дацюк, 1988 року народження.
Життя воїна трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання 16 січня біля населеного пункту Костянтинівка, що у Донецькій області.
Чорна звістка прийшла у Гайсинську громаду.
15 січня 2026 року під час бою з окупантами загинув молодший сержант 59-ї бригади Костянтин Щасливий, 1983 року народження.
Він тримав оборону на найгарячіших точках фронту майже чотири роки.
Костянтин Щасливий загинув смертю Героя.
Іллінеччина провела в останню земну дорогу захисника України – Сергія Швеця.
Сергій народився 24 лютого 1978 року в Іллінцях. Після закінчення Іллінецької школи №2 та навчання у Зозівському аграрному ліцеї Сергій здобув фах майстра холодильних установок. Працював у ПМК-3, у лісовому та дорожньому господарствах.
Сергій добровольцем приєднався до Збройних сил України. Пройшов найпекельніші точки Сходу — Покровський та Вугледарський напрямки. Важкі поранення, отримані під час захисту рідної землі, підірвали здоров’я чоловіка. Довгі тижні та місяці у шпиталях… Але серце воїна, виснажене надлюдськими зусиллями, тривогами та втратами друзів, не витримало. 13 січня 2026 року Сергій Володимирович відійшов у вічність.
У Шаргород на вічний спочинок повернувся полеглий воїн ЗСУ Олександр Гончар.
Народився Олександр 3 вересня 1990 року в селі Строїнці Тиврівського району.
Солдат О.Гончар ступив до лав ЗСУ у лютому 2022 року. Ніс військову службу на посаді командира кулеметного відділення.
Із 15.02.2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Лиш зараз стало відомо, що Олександр, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну в районі населеного пункту Андріївка на Донеччині загинув.
Відійшов у засвіти захисник України Олег Чердинцев, житель с. Іллінецьке.
Народився Олег 10 серпня 1977 року. Проживав із родиною на Іллінеччині, у селі Болюхівка. Закінчив Романово-Хутірську школу. Після строкової військової служби в армії повернувся до рідного села. Працював у сільгосппідприємстві. Був кваліфікованим електрозварювальником, працював на будівництвах.
Коли ворог ступив на українську землю, Олег долучився до спорудження оборонних укріплень у прикордонних областях, а згодом став до лав захисників Батьківщини.
У серпні 2023 року Олега Ігоровича мобілізували до війська. Під час перебування у навчально-підготовчому центрі він переніс операцію на серці. Після реабілітації знову став у військовий стрій. Служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ на посаді радіотелефоніста. Та хвороба давалася взнаки… Через погіршення стану здоров’я Олег був змушений подати рапорт на звільнення з військової служби. Повернувся додому. 12 січня його серце зупинилося.
Барська громада провела в останню путь захисника Володимира Шеверу.
12 січня 2026 року пішов із життя старший солдат Володимир Шевера, 1975 року народження, житель с. Матейків.
Володимир вже 2 березня 2022 року став до лав Збройних сил України. Службу ніс самовіддано — був понтонером понтонного відділення військової частини А0853.
Немирівська громада провела в останню дорогу Сергія Забіяку.
18 грудня 2025 року перестало битися серце військовослужбовця, жителя села Велика Бушинка — Забіяки Сергія Анатолійовича, 1970 року народження.
Зятківецький старостинський округ зазнав важкої втрати.
Підтвердився факт загибелі солдата 59-ї бригади – Олексія Козачука.
Після 13 місяців невідомості солдат Олексій Козачук повернувся додому «на щиті».
Олексій народився 24 березня 1981 року у багатодітній родині. Закінчив Зятківецьку середню школу, відслужив строкову військову службу.
Працював будівельником, монтером залізничної колії, різноробочим.
Брав участь в Антитерористичній операції на Сході України у 2014 та був ветераном українсько-російської війни. У березні 2022 року одним із перших, добровольцем, став на захист Батьківщини. Службу проходив у званні солдата на посаді тракториста відділення інженерної техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини А1619.
15 грудня 2024 року зв’язок з Олексієм Миколайовичем обірвався.
Згідно з експертизою ДНК, стало відомо, що життя Героя обірвалося 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області.
Жителі Літинської громади провели в останню дорогу захисника Анатолія Романюка.
Чоловік народився 27 жовтня 1974 року в селі Багринівці в родині колгоспників.
Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу у ЗСУ. Працював на державному підприємстві “Торфодобувне підприємство “Літин” , а згодом – у СВАТ «Маяк».
Із 2007 по 2020 рік ніс службу в Літинській виправній колонії № 123, обіймаючи посаду молодшого інспектора відділу охорони.
Із початком повномасштабної війни старший солдат А.Романюк боронив свою Батьківщину у складі десантно-штурмового підрозділу в/ч А0284.
28 березня 2025 року при виконанні військового обов’язку, в бою за Україну, поблизу населеного пункту Олешня суджанського району Курської області внаслідок мінно-вибухової травми наш земляк загинув.
Шаргородщина попрощалася із воїном Владиславом Карп’яком.
Відважний захисник, житель міста Шаргород Владислав Карп’як народився 9 жовтня 1998 року. До лав ЗСУ став 4 квітня 2022 року. За роки війни пройшов найзапекліші бої. Військову службу ніс в інженерно-саперному батальйоні.
Солдат Владислав Карп’як у бою з ворогом отримав поранення, та, відновившись, знову ринувся у бій.
Вдруге його було поранено 8 січня 2026 року, рани виявились надто важкими, 13 січня воїн помер.
Могилів-Подільський зазнав важкої втрати.
18 вересня 2024 р. під час виконання бойового завдання у Донецькій області загинув водій мінометного взводу механізованого батальйону, солдат ЗСУ – Валерій Гольовський, 1979 року народження.
Довгий час Валерій Іванович вважався зниклим безвісти і тільки тепер повернувся додому на вічний спокій.
Ямпільська громада попрощалася із померлим військовослужбовцем Григорієм Оніловим, 13 листопада 1967 року народження.
Житель с.Довжок, сержант ЗСУ Онілов Григорій – командир третього механізованого відділення – командир машини першого механізованого взводу дев’ятої механізованої роти механізованого батальйону однієї із військових частин, помер 12 січня 2026 року від загострення важкої недуги.
На Донеччині загинув хоробрий воїн з Козятинської громади Микола Данильченко.
Під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області загинув Данильченко Микола Васильович, 1989 р.н.
Під час виконання бойового завдання біля н.п. Різниківка Бахмутського району Донецької області загинув Андрій Бараневич, 1987 р.н., житель м. Козятин.
Андрій Валерійович народився 19 серпня 1987 року в місті Козятин. Закінчив школу №5. Після школи закінчив Козятинське училище. Потім строкова служба в Чернігівській області та місті Київ.
Працював у локомотивному депо. Призваний до Збройних сил 5 вересня 2025 року. Потрапив на службу в окремий штурмовий полк «Скеля». Воював на Дніпропетровщині, потім – Бахмутський напрямок.
11 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області, Бараневич Андрій Валерійович, стрілець 2-го піхотного відділення 2-го піхотного взводу 1-ї піхотної роти 3-го піхотного батальйону військової частини А4862 – загинув.
Луко-Мелешківська громада сповістила про смерть військовослужбовця – Івана Мартинова, 1984 року народження, жителя села Лука-Мелешківська.
Він служив у лавах Збройних сил України з 2022 року, у званні солдата боронив країну та гідно виконував свій військовий обов’язок.
У Калинівську громаду надійшла трагічна звістка про загибель Євгенія Фадєєва.
Євгеній народився 3 березня 1985 року у місті Калинівка. Навчався у Калинівській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи здобув фах колійника у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту». Працював на Калинівському машинобудівному заводі, а також у ТОВ «Агромаш-Калина».
29 грудня 2022 року Євгеній Фадєєв добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України. Із лютого 2024 року військовослужбовця вважали безвісти зниклим.
Після проведення експертизи ДНК на репатрійованих тілах підтверджено, що 21 лютого 2024 року Євгеній Фадєєв загинув, мужньо виконуючи бойові завдання з оборони Батьківщини на Запорізькому напрямку.
Іванівська сільська територіальна громада зазнала непоправної втрати – загинув Володимир Парфенюк, житель села Уладівка.
З початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ Володимир Парфенюк став на захист Батьківщини.
7 січня 2026 року він героїчно загинув у бою поблизу населеного пункту Приліпці Чугуївського району Харківської області.
На Запорізькому напрямку загинув захисник із Глуховецької громади – Роман Онищук, 25 листопада 1981 року народження, який проживав у селі Кропивна.
Роман Онищук проходив військову службу у званні старшого солдата, мав позивний «Будулай». Він загинув 7 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелене Пологівського району Запорізької області.
Дашівська громада провела в останню дорогу Героя – Олександра Юрченка.
Олександр народився 30 червня 1981 року в селі Криштопівка Іллінецького району Вінницької області. У серпні 2014 року добровольцем став на захист України у складі 24-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, де служив механіком-водієм танка. Брав участь у важких бойових діях на Луганщині, пережив полон, після звільнення знову повернувся на фронт. У 2016 році був демобілізований.
З початком повномасштабної війни у січні 2023 року Олександр знову добровільно став до лав ЗСУ, мужньо боронив Україну. Через значне погіршення стану здоров’я у 2025 році був комісований.
15 січня 2026 року серце захисника зупинилося.
Станіславчицька громада у скорботі.
Загинув мужній воїн, житель села Мовчани Микола Бабчук, 7.05.1994 року народження, майстер номер – обслуги 2 артилерійського взводу 1 артилерійської роти артилерійського дивізіону військової частини А7400.
4 січня 2026 року, виконуючи обов’язки військової служби, під час стрілецького бою у районі населеного пункту Староукраїнка Пологівського району Запорізької області воїн отримав поранення, несумісні з життям.
Надійшло підтвердження про загибель військовослужбовця, захисника України, молодшого сержанта Владислава Мороза, 19.04.1997 р.н.
Владислав був мужнім воїном, командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів 4 екіпажу безпілотного літального апарату взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону територіальної оборони військової частини А7048.
Владислав Мороз, із позивним «Морпіх», призваний на військову службу 12.08.2022 року Вінницьким ОМТЦК та СП.
Загинув воїн 14 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Донецької області.
Після 22 місяців невідомості назавжди повертається в рідне село Геннадій Немировський, житель с.Майдан.
Геннадій Ананійович народився 25 серпня 1972 року в с.Пирогово. В юні роки переїхав до с.Майдан, де згодом одружився та разом з дружиною виховував двох дітей. Більше 20 років працював на будівництві в м.Вінниці.
З перших днів Великої війни долучився до лав ЗСУ разом із сином, де служив солдатом спочатку у 61 бригаді. Потім 5 березня 2024 року був переведений до 53 бригади. Ніс службу на Донецькому напрямку.
18 березня 2024 року під час час виконання бойового завдання загинув поблизу с.Водяне, захищаючи рідну Україну. Довгий час вважався зниклим безвісти.
Томашпільська громада отримала трагічну звістку із фронту.
9 січня 2026 року за місцем перебування військової частини, на Хмельниччині, помер 42-річний воїн із Великої Русави – Микола Подзерук.
Війна обірвала життя Олександра Корнелюка, жителя села Слобода-Дашковецька.
Олександр народився 24 лютого 1971 року у Слободі-Дашковецькій.
Чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення звернувся у військкомат, але через стан здоров’я йому відмовили.
7 вересня 2025 року він був мобілізований до лав ЗСУ. Служив солдатом у 120-й бригаді.
29 грудня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман (Краматорський район), Олександр Корнелюк загинув внаслідок ворожого обстрілу.
Тростянеччина в жалобі.
13 січня 2026 року загинув відданий захисник України Олександр Стецюк із села Капустяни.
Солдат Олександр Стецюк, оператор інженерно-маскувального відділення 2 інженерно-маскувального взводу інженерно-маскувальної роти військової частини А4796, віддав своє життя, мужньо виконуючи військовий обов’язок із захисту держави, її свободи та незалежності, поблизу населеного пункту Новомиколаївка Запорізької області внаслідок ворожої атаки БПЛА типу «Шахед».
Олександру Дмитровичу було 58 років…
У Томашпільській громаді знову втрата.
Загинув 36-річний воїн, захисник України – Василь Козак із Яланця.
Виконуючи бойове завдання, Герой поліг смертю хоробрих у бою 23 вересня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Комаргород попрощався із захисником України Дмитром Кащуком.
10 січня 2026 року, не витримавши боротьби з важкою невиліковною хворобою, перестало битися серце 30-річного захисника України – Дмитра Кащука з Комаргорода.
Дмитро народився 1 лютого 1995 року в селищі Вапнярка. Згодом його родина переїхала на проживання до Комаргорода. Після закінчення школи здобув професію газоелектрозварника у Комаргородському вищому професійному училищі. Працював охоронником, на пилорамі та автомийці.
7 серпня 2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Служив у званні солдата – кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 батальйону.
У жовтні 2025 року через погіршення стану здоров’я був госпіталізований до лікарні у Слов’янську, згодом – у Дніпрі, а з листопада перебував на лікуванні у Вінниці, в КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької області».
10 січня 2026 року серце Героя зупинилося назавжди.
Вороновицька громада отримала трагічну звістку.
Загинув Вадим Чепелуєв, 28 квітня 1998 року народження, мешканець с. Михайлівка. Вадим Васильович навчався у Михайлівському ліцеї, згодом вступив до професійно-технічного училища №5, де здобув фах зварювальника.
Працював будівельником.
4 липня 2025 року був призваний на військову службу, солдат мінометного взводу, частини в/ч А7048. Загинув 13 січня 2026 року поблизу Лиману Краматорського району Донецької області, отримавши поранення, несумісне з життям.
Під час виконання бойового завдання 7 серпня 2024 року загинув солдат Збройних сил України Іван Недоход, 2 серпня 1999 року народження, житель селища Вороновиця.
Іван Сергійович – солдат резерву 58 запасної роти в/ч 4674.
Виконував бойове завдання на Донеччині у р-ні населеного пункту Желанне Покровського району, де і загинув смертю хоробрих.
Згідно з ідентифікацією підтвердилась загибель Владислава Лесного, 6 лютого 1974 року народження, жителя Городківської громади.
Він вважався зниклим безвісти із 10 грудня 2024 року.
Солдат Лесний Владислав Іванович служив стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Свій останній бій захисник прийняв поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області.
При виконанні обов’язків щодо захисту Батьківщини загинув Володимир Яценко, 24 травня 2000 року народження, житель села Левків Крижопільської громади.
Призваний на військову службу у липні 2024 року, солдат Яценко Володимир Львович служив оператором безпілотних літальних апаратів 2 екіпажу безпілотного літального апарату взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону територіальної оборони.
Виконуючи обов’язки військової служби, 14 січня 2026 року Вадим Львович загинув.
