Ветеранці Наталі Ліщишеній
документально підтвердили шкоду штатного бронежилета для здоров’я.
Сьогодні вона допомагає з реабілітацією побратимів.

Про це повідомляє
Цензор.net.

Наталя Ліщишена перед початком повномасштабного вторгнення підписала контракт зі Збройними силами України. Служба тривала до 2024 року, поки під час обстеження у шпиталі у жінки не виявили небезпечну хворобу. Далі операції та довга реабілітація. Після цього важка бюрократична боротьба. Наталя змогла підтвердити, що втратила молочні залози через військову службу – а саме носіння бронежилета.

Наталя народилася в Угорщині, де тоді служив її батько. Коли родина повернулася до України, мешкала на Луганщині. Коли у 2014 році почалися бої на Сході, жінка займалась комерційною діяльністю і почала волонтерити, допомагати військовим. Вона вирішила залишитись в Станиці Луганській попри близькість лінії фронту, щоб доглядати батька.

Перед повномасштабним вторгненням РФ підписала контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Служба Наталі проходила між першою і другою лінією оборони. Займалися забезпеченням бійців, логістикою й виконували інші задачі, які перед нами ставили командири.
“Банально жіночої форми до 2023-2024 року не існувало. Завдяки проєкту Arm Women Now розробили жіночий стрій і добилися, щоб його впроваджували на рівні Міноборони. А от статутних бронежилетів для жінок, під наші анатомічні особливості, досі не існує. Я знаю, що вони зараз ніби на етапі тестування, але вже скільки років минуло. А в армії вже 70 тисяч жінок. Статутний бронежилет зараз важить 18 кілограмів і тисне. А коли ти на 1 чи 2 лінії оборони, то маєш бути в бронежилеті постійно. Коли я спілкувалася з лікарями, вони казали, що лише одна з десяти жінок-військовослужбовиць, які приходять на обстеження, не мають проблем з молочними залозами. Груди травмуються бронежилетом”, – зазначає вона.

У 2024 році Наталя захворіла і потрапила до пульмонологічного відділення у стаціонар. Після тривалого лікування її направили на проходження військово-лікарської комісії. Там, після планових обстежень та УЗД, лікар повідомив, що у Наталі виявили хворобу Мінца. Це внутрішньопротокова папілома молочної залози, яка протікає безсимптомно. Без втручання вона може стати злоякісною. Лікування передбачало операцію.

“Першу операцію мені робив Подільський онкоцентр. Робили часткову резекцію (видалення) обох молочних залоз. Не зовсім вдало. Потім вдруге мене вже оперували у військовому шпиталі. Після цього прийшли результати гістології на онкомаркери, були нехороші зміни. Це все тривало з травня по липень. 31 липня рішенням ВЛК мене списали. Так закінчилася моя служба”, – розповідає Наталя.

Жінка перенесла три операції. Під час третьої їй зробили повну резекцію молочних залоз.

Окрім хвороби Наталі довелося ще “повоювати” з бюрократією. Зараз вона єдина в Україні жінка, яка документально підтвердила, що її хвороба настала внаслідок носіння бронежилета. І у висновку ВЛК (свідоцтві про хворобу) вказано, що її хвороба пов’язана із захистом Батьківщини. Ветеранка зіткнулася з проблемами і при набутті статусу інвалідності. Її довго не викликали на засідання медико-соціальної експертної комісії, яка на той момент встановлювала інвалідність. А потім взагалі відмовили у групі, мовляв “не бачимо підстав”. Наталі вдалося оскаржити це рішення, вона отримала інвалідність 3 групи, але в рішення жінці вписали неправильний діагноз. А вже після повної резекції, коли вона подавала на зміну групи інвалідності, один з лікарів комісії заявив їй, що вона взагалі “видалила груди за власною примхою”. Наталя не здалася і в результаті цього лікаря виключили з комісії та заборонили обіймати цю посаду в майбутньому. Після повторного засідання комісії, ветеранці визначили другу групу інвалідності довічно.
Майже одразу вона почала працювати фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб у Липовці. Пройшла конкурсний відбір, навчання і вже рік допомагає ветеранам та їхнім родинам у своїй новій громаді – на Вінниччині.

“Я, напевне, навіть вдячна зараз, що маю такий досвід. Бо я сама це все пройшла: і лікування, і ВЛК, і реабілітації. Тепер я можу допомагати іншим. Знаю всі нюанси, з якими можуть стикатися ветерани, ветеранки і діючі військовослужбовці”, – продовжує жінка.

Паралельно з роботою Наталя виходить з різними ініціативами до влади: як місцевої, так і центральної. Зараз, наприклад, намагається звернути увагу Міністерства у справах ветеранів і заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук на проблему травм жінок, пов’язаних із військовою службою.

“Якщо не буде рецидиву хвороби, мені пропонували розглянути протезування. Але протези – це силіконові накладки, які видають. Вони незручні, натирають, створюють нові рани і шрами. Пластику треба робити за власний кошт, а це “задоволення” дороге. Імпланти коштують від 3 тисяч доларів. За кордоном є державні програми, які це фінансують. Було б добре, якби такі програми з’явилися і у нас. В армії багато жінок. Але нехай вони, звісно, з таким краще не стикаються. Я зараз всім знайомим кажу: “Дівчата, обстежуйтеся, бо ви навіть не відчуваєте, що травмуєтеся”, – наголошує ветеранка.
Про це пише сайт «Vinbazar”