Михайло Крайничук
У Новоушицькій територіальній громаді попрощалися із 24-річним військовим Михайлом Крайничуком.
Він довгий час боровся за життя після важких поранень, отриманих на фронті.
Михайло Крайничук народився 16 липня 2001 року в селі Івашківці. Навчався у Хмельницькому національному університеті. Мріяв стати військовим. Після початку повномасштабного вторгнення залишив роботу та добровільно вступив до лав Збройних сил України. У грудні 2022 року присягнув на вірність Україні.
Старший солдат Михайло Романович Крайничук помер 16 січня 2026 року у медичному закладі в Києві. Йому було лише 24 роки. Важкі поранення військовий отримав 14 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Відтоді лікарі та рідні боролися за його життя, однак врятувати Героя не вдалося.
Андрій Гамага
У Хмельницькому попрощалися з Андрієм Гамагою.
У мирному житті він працював водієм. У травні 2023 року чоловіка мобілізували до війська. Він служив у лавах 5-ї окремої штурмової Київської бригади.
Андрій загинув 27 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Пологівському районі Запорізької області.
Герою було 39 років.
Ігор Ламика
У Свято-Георгіївському храмі в Хмельницькому попрощалися із Ігорем Ламикою. Він повернувся додому «на щиті» через пів року після загибелі.
У 2022 році Ігор разом із родиною переїхав до Хмельницького з Краматорська. Працював у ювелірній майстерні. Після отримання повістки без вагань став до лав війська.
Ігор Ламика загинув 15 липня 2025 року на Сумському напрямку. Йому назавжди 44 роки.
Володимир Голубець
Хмельницький попрощався із Володимиром Голубцем.
У мирному житті він був будівельником. Із 2022 року проходив військову службу у 107-й реактивній артилерійській Кременчуцькій бригаді.
21 липня 2024 року зв’язок із воїном обірвався на Бахмутському напрямку. Герою було 45 років. Прощання відбулося у Свято-Георгіївському храмі. Поховають Володимира Голубця у місті Стрий на Львівщині, де проживає його родина.
Олександр Коцемир
Новодунаєвецька громада, що на Камʼянеччині, провела в останню дорогу воїна Олександра Коцемира. Більше двох років він вважався зниклим безвісти.
Чоловік мешкав у селі Морозів.
30 вересня 2023 року військовий зник безвісти. Це сталось під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Роботине Запорізької області. Сім’я шукала його та сподівалася на диво.
Герою назавжди 43… У нього залишились батьки, дружина та син.
Олег Мельник
На Городоччині попрощалися з воїном Олегом Мельником.
Олег народився 1994 року. Був жителем села Дахнівка.
Він поліг 26 грудня 2025 року під час виконання військового обов’язку. Поховали Олега Мельника на місцевому кладовищі.
Олексій Швидь
Ярмолинецька територіальна громада прощалася зі старшим сержантом Олексієм Швидем.
Він загинув 5 січня 2026 року поблизу Гребениківки Охтирського району Сумської області.
Олександр Біньковецький
Чорноострівська громада попрощалася із захисником Олександром Біньковецьким.
Він був учасником бойових дій, військовослужбовцем ЗСУ.
Його життя обірвала важка хвороба. Олександр помер 15 січня 2026 року.
Василь Міходуй
Сумна звістка сколихнула Солобковецьку громаду. Під час проходження служби, захищаючи незалежність України, загинув житель громади — Міходуй Василь Миколайович.
Солобковецька громада висловила співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам полеглого захисника.
Сергій Нестерюк
Понінківська громада у скорботі. Захищаючи Україну, загинув їхній земляк Сергій Нестерюк.
Військовий 1980 року народження. Із липня 2025 року вважався зниклим безвісти.
Сергій загинув 12 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Дачне Синельниківського району Дніпропетровської області.
Ігор Скрипка
Шепетівська громада провела в останню земну дорогу Героя Ігоря Скрипку. На зв’язок воїн вийшов востаннє 28 листопада 2024 року. Із 16 грудня 2024 року офіційно вважався зниклим безвісти в Покровському районі Донецької області.
Ігор Скрипка народився 28 травня 1997 року у Шепетівці. До війни працював на пилорамі.
У 2024 році чоловік свідомо вирішив доєднатись до лав Збройних сил України. Він проходив службу у складі 33-ї бригади, був стрільцем-помічником гранатометника.
Ігорю Скрипці назавжди залишилося 27.
Олександр Ляшук
Антонінська громада попрощалася з військовослужбовцем ЗСУ Олександром Ляшуком.
Олександр був мешканцем села Криворудка. Проходив службу у складі військової частини А7400.
31 грудня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання. Трагедія сталась поблизу населеного пункту Оленокостянтинівка Пологівського району Запорізької області внаслідок ворожого удару.
Віталій Савчук
У Старокостянтинівській тергромаді попрощалися з Героєм Віталієм Савчуком. Він народився 6 березня 1982 року.
Життя Віталія обірвалося 13 грудня 2026 року під час виконання службових обов’язків.
Вічний спочинок Герой знайшов на міському кладовищі Старокостянтинова. Йому назавжди залишилося 43…
Володимир Літвінко
Мешканці Хмельницького провели в останню земну дорогу захисника Володимира Леонідовича Літвінка, серце якого навіки зупинилося 10 січня 2026 року.
Володимир Літвінко служив у прикордонних військах.
Воїну навіки залишиться 39…
Валерій Гринюк
Волочиська громада провела в останню земну дорогу захисника Валерія Гринюка.
Він 1981 року народження. Був жителем міста Волочиськ.
Сергій Кузьомко
Судилківська громада попрощалася із захисником Сергієм Кузьомком, жителем села Велика Медведівка.
Сергій народився 12 червня 1997 року у селі Нараївка. Навчався у місцевій школі, здобув професію слюсаря, працював у будівельній сфері в Україні та за кордоном.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України у складі Національної гвардії України, згодом — у лавах 14 бригади оперативного призначення «Червона калина». Брав участь у бойових діях на Запорізькому та Покровському напрямках.
13 січня 2026 року воїн отримав смертельне поранення під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Сергія Кузьомка нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «Ветеран війни».
Іван Меленчук
Шепетівська громада попрощалася з Іваном Меленчуком, сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів.
Він народився 16 січня 1999 року.
Іван загинув 11 січня 2026 року у бою на Донеччині.
Іван Меленчук
Шепетівська громада на колінах зустріла захисника — 26-річного сержанта Івана Меленчука, який повернувся додому «на щиті». Він був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів.
Іван Меленчук народився 16 січня 1999 року в селищі Прогресівка Березанського району Миколаївської області. Згодом родина переїхала до села Строки Теофіпольського району Хмельницької області. Пізніше сім’я оселилася у Шепетівці — на батьківщині батька.
Вже на другий день повномасштабного вторгнення Іван звернувся до центру комплектування, прагнучи стати на захист держави. Спочатку чекав формування підрозділів, а згодом вступив до 56 окремого стрілецького батальйону. Далі брав участь в обороні Києва.
Пізніше разом із побратимами добровільно перевівся до 36-го стрілецького батальйону, що вів активні бойові дії на Донеччині. Іван воював під час Харківського контрнаступу, брав участь у боях за Балаклію та Куп’янськ, обороняв населений пункт Кам’янка. Розпочинав службу командиром стрілецького відділення, згодом був призначений головним сержантом роти.
На Донецькому напрямку — у районі Покровська та Курахового — він неодноразово очолював бойові групи, заходив на надзвичайно складні позиції під постійними ворожими штурмами. За один із героїчних вчинків Івана було представлено до ордена «За мужність» III ступеня.
Під час відновлення батальйону на Сумщині Іван опанував новий напрям — безпілотні авіакомплекси. У підрозділі «Червона калина» він пройшов шлях від оператора БПЛА до командира відділення та знову був направлений на оборону Покровського напрямку.
За час служби Іван Меленчук був нагороджений медаллю «Ветеран війни», відзнакою «За оборону міста Покровськ», орденом «За мужність» III ступеня, нагородами «За знищення ворожої техніки» та «За оборону України».
Трагедія торкнулася родини й раніше: батько Івана, який у грудні 2024 року долучився до лав ЗСУ, з жовтня 2025 року вважається зниклим безвісти. Попри особистий біль, Іван не полишив службу.
11 січня 2026 року сержант Іван Олександрович Меленчук загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
Дмитро Охремов
У Волочиській громаді повідомили, що 8 січня 2026 року навіки пішов у безсмертя Охремов Дмитро Олександрович, 1993 року народження, житель міста Волочиськ.
Сергій Процак
Болюча звістка надійшла з Волочиська. Підтвердилася загибель Сергія Процака, 1995 року народження.
Він тривалий час вважався зниклим безвісти.
Сергій загинув 1 листопада 2024 року.
