Журналісти «33-го» знайшли ось цю школу і провели аналіз. На першому фото бачимо митрополита Вінницького і Барського УПЦ (МП) Варсонофія, того самого, що у Паші-Мерседеса касою завідував і має поряд з ним великий будинок, хоча такий же монах, як і він! Але, як кажуть по-сучасному: «зажиточний». На сьогоднішній день він значиться як діючий митрополит РПЦ на її сайті у москві. Там же — посилання на сайт цієї єпархії. Як структурного підрозділу РПЦ.
До сьогодні ні цей митрополит, ні інші, включаючи головного — Онуфрія, чомусь не відреклись від цього. Не попросили їх зняти із цього ворожого Україні сайту. Не засудили війну! Чому? Неважко здогадатись.
Тим часом цьому митрополиту досі в Україні, у Вінниці не тільки підпорядкований Хресто-Воздвиженський храм як кафедра (настоятель о.Ніколай), але і він там проводить служби. І при цьому самому храмі УПЦ (МП), який, до речі, був приватизований невідомо яким чином, діють ДОСІ школа і садочок, і вони мають державну ліцензію!
Більше того, ця школа при церкві УПЦ (МП) претендувала на народний бренд — номінацію місцевого ЗМІ.
Управління освіти, Міністерство освіти, вас тут нічого не колотить? Ні? То, може, ще відкриємо поряд філіали «юнармії» окупанта?
Храм — РПЦ. Митрополит — РПЦ. Освіта — держави Україна?
Тож аналізуємо:
Чинний ієрарх структури держави-агресора проводить богослужіння в Україні. І при цьому ж храмі: діє школа; діє дитячий садочок; вони мають державні ліцензії; і більше того — претендують на «Народний бренд». Митрополит зустрічається із школярами як «найвищий духовний наставник», дарує книги УПЦ (МП).
Питання не до батьків — їх можна зрозуміти. Питання до держави. Управління освіти Вінниці — ви перевіряли, кому видаєте ліцензію?
Міністерство освіти і науки України — ви в курсі, що навчальні заклади діють при структурі, яка юридично й духовно не розірвала зв’язок із РПЦ?
Спецслужби — вам не цікаво, що при храмах структури країни-агресора системно працюють дитячі заклади?
Чи ми вже звикли, що під виглядом «духовності» можна заходити куди завгодно?
Освіта — це не нейтральна територія. Школа і садочок — це: формування світогляду, перші уявлення про «добро і зло», відповідь на питання: хто ворог, а хто «братній народ».
І все це — в середовищі структури, яка канонічно підпорядкована москві.
То, може, не дивуймось потім, коли виростають люди з фразами: «не все так однозначно», «братні народи», «церква поза політикою». Це вже не релігія. Це — інфраструктура впливу.
Коли митрополит — на сайті РПЦ, храм — під його контролем, школа — з державною ліцензією, а держава мовчить.
Це вже не «свобода совісті».
Це тиха окупація. Повільна, без танків. Через дітей. Через освіту. Через нормалізацію присутності ворога.
Риторичне запитання наприкінці: може, тоді вже офіційно відкриємо поруч філіал «юнармії» окупанта — щоб не було ілюзій?
Чи все ж хтось у державі прокинеться до того, як наслідки стануть незворотними? Бо якщо РПЦ кіріла може спокійно діяти в Україні через школи й садочки – тоді питання не до церкви.
Просимо вважати викладені тут розслідування і листи наших читачів як офіційні запити до контролюючих органів.
