Не скрізь, звичайно, але достатньо… Хтось побіг з міста, відгукнувшись на заклик мера, хтось, і їх більшість, лишились… Київ незламний… Є тут ждуни,  шпигуни, злякані… Як у всякого народу… Але чи всякий народ зміг би утримати навалу андрофагів, які і числом, і ресурсами, і, що особливо, військовим потенціалом переважали нас, українців… Чи є в Європі ще такий народ… Я дивився короткі стрічки, де люди танцюють, з’єднавшись в кола, на льоду Дніпра, де сміються біля заморожених домівок, де співають біля вогню, і думав… Цей народ незламний… Нездоланний… Бо такі іспити пройшов в історичному коридорі лиха, що його гени всотували, і зберегли, отримані від предків, навички мужності, стійкості, лютості в битвах, подолання страхів, оберіг власної території… І це далеко не з козацького часу, як думає дехто, це така древня нитка, такий безкінечний ланцюг доль і характерів, що губиться в серпанку часів, якого край побачити не є можливим… Воля, свобода, спротив рабству, те, що кров’ю поколінь накреслене в наших серцях, давно поселилось на цих теренах… Ми вільні… Ми нездоланні…  Мені кажуть, – вас долали, ви були в різних імперіях… Були, і програвали битви, але не програли війну, яка тисячі років триває тут, на нашій землі, і яка  вже дала нам державу, що прогресує в потужну країну, попри  все, що рушиться довкола нас…  Ми є… Кожен з нас, – вістря сулиці,  наконечник стріли, лезо меча, ефес шаблі, щит і меч єдиного строю… Ми є у вічності, і вічність є в нас…

Цивілізація  150х100  2023р