Те, що скандал навколо приміщення у центрі Вінниці, в котрому вже не один десяток років «живе» туристичний клуб «Меркурій», здійнявся саме у розпал туристичного сезону, всі вбачають особливий знак.
Комусь здається, що настав час повернути приміщення державі і зробити у ньому щось справді корисне, аніж ресторан, сауна і купа фірм та фірмочок, котрі тут орендують площу. Інші переконані, що приміщення зрівняють з землею, а натомість у центрі Вінниці з’явиться новий житловий комплекс. А багатьом вінничанам старшого віку відверто жаль туристів, котрих хочуть залишити без даху над головою.
Паперова війна документів розпочалася задовго до цього літа, податківці судилися з туристами за ліквідацію юридичної особи, а вже на початку липня, коли ситуація загострилася, туристи всіх скликали на загальні збори. На порядку денному — всього одне питання: як не втратити приміщення.
Аргументи прокуратури області — незворушні: «За час існування Союзу РСР різним профспілковим організаціям, для здійснення діяльності, передано у відання (користування) державне майно. Воно залишалось державною власністю та могло відчужуватись лише уповноваженими державними органами, — розповідають у прес-службі відомства. — У радянські часи в області існував профспілковий туристичний клуб «Меркурій», який користувався двома будівлями державної власності по вул. Пушкіна, 40, 42 у м. Вінниці.
Після проголошення незалежності України майно туристичного клубу «Меркурій» залишилось у державній власності та продовжувало безоплатно використовуватись туристичним клубом.
У 1991 році клуб реорганізовано у профспілкову організацію Вінницький туристсько-спортивний союз. Акціонерним товариством федерації профспілок «Укрпрофтур» у безстрокове користування цій організації передано все профспілкове майно, яке перебувало на балансі Вінницького міського туристичного клубу «Меркурій».
Однак згодом, у 1995 році, утворено громадську організацію «Вінницький туристсько-спортивний союз». Її засновниками (а, отже, і власниками) стали 4 фізичних особи.
У 2001 році посадові особи громадської організації подали до виконавчого комітету Вінницької міської ради документи щодо оформлення права власності на нерухоме майно, не згадавши, що будівлі по вул. Пушкіна, 40, 42 у
м. Вінниці є державними та передавались лише в користування.
На підставі недостовірних документів того ж року виконавчим комітетом прийнято рішення про оформлення за громадською організацією «Вінницький туристсько-спортивний союз» права власності, не вказані будівлі, загальна площа яких склала 1098 кв. м, де зараз здійснюється комерційно-господарська діяльність.
Власне, тому прокуратура подала позов до суду в інтересах Фонду державного майна України, щоб визнати рішення міської ради незаконним, визнати право власності на будівлю за державою і змусити «Вінницький туристсько-спортивний союз» повернути приміщення.
Дізнавшись про це, на загальні збори прийшло чимало туристів і людей небайдужих. І вирішили однозначно: приміщення не віддавати, а в суді нагадати про те, що зовсім недавно вінницькі туристи серед неолімпійських видів спорту були в області на другому місці після вінницьких акробатів…
Вперше так званий самодіяльний туризм прийняв організаційні форми на Вінниччині у 1977 р., коли по всіх республіках і областях СРСР були утворені федерації туризму, які існували при обласних радах по туризму та екскурсіях. У 1978 р. був утворений Вінницький міський турклуб, який у 1981 р. отримав назву «Меркурій». У цьому ж році була введена в експлуатацію перша черга турклубу, а 26.01.83 офіційно відкрита. Протягом кількох років його розбудовували, і наприкінці 80-х років турклуб мав 1250 кв.м площі, спортзал з сауною і басейном, два зали — камінний на 80 осіб і актовий на 200 осіб. Крім того, кафе, зимовий сад, навчальні класи, бібліотека, методкабінет, майстерні, адміністративні та допоміжні приміщення.
У дев’яностих роках довелося перенести непростий період виживання. У 1991 р. був утворений Вінницький туристсько-спортивний союз, якому, згідно з постановою Фонду майна ВЦРПС, було передано приміщення і майно турклубу. Значні площі клубу туристи змушені були віддати в оренду. Якийсь період у приміщенні навіть не було опалення. І навіть попри ці незгоди туристи досягали своїх результатів: брали активну участь у створенні траси водного слалому у Сокільці, в утворенні спортивно-культурного центру «Михайлова левада» у лісному масиві «Сабарів» на березі Південного Бугу, спорудженні скеледрому у старому кар’єрі у межах міста. А ще — вінницькі туристи серед чемпіонів України з водного, пішохідного і гірського туризму та веслувального слалому.
Президент Вінницького туристично-спортивного союзу Лариса Пащенко розповідає:
– Ми не безоплатно використовували це приміщення: ми самі його будували, самі тут усе створювали і примножували. Наймолодшому з наших «меркурійців» 6 років, найстаршому – 89. Люди душу вклали у створення нашого клубу. У нас 18 майстрів спорту по туризму, велике число кандидатів у майстри спорту, зараз йдуть наші експедиції в Південній Америці і на Памірі, встановили там символи України – прапор і герб. А щодо власників, то їх у громадських організацій не буває, тут засновниками є весь колектив, і власником теж. Згідно із законом, коли реєструється громадська організація, обов’язково потрібно вказувати кілька чоловік засновників, достатньо трьох. Якби було потрібно всіх вказувати засновників, то ми мали б вказати близько трьох тисяч імен, стільки було на момент реєстрації ВТСС. Тому записали 4 людей, двоє з яких уже покійні. Щодо документів міської ради про право власності, то ми все будемо коментувати у суді на основі тих документів, котрі у нас є. А ще є в нас яскравий приклад — готель «Поділля», в котрого держава теж захотіла забрати приміщення. Але вони не здалися. Тож і ми не будемо здаватися.
– Заява чи прохання прийняти турклуб в комунальну власність до ВМР не надходила і подробиць цього процесу я ще не знаю. Але якщо буде така можливість та бажання, то клуб «Меркурій» із огляду на його історію на туристичний потенціал міг би допомогти місту розвивати туристичну галузь, – прокоментував цю ситуацію мер Вінниці.
Тетяна ВЕРБИЦЬКА
Шановна редакція та Тетяна Вербицька.
Перед тим як публікувати матеріал потрібно для початку отримати інформацію зі всіх джерел конфлікту, а не викоистовувати передрук з інших видань і недійсну пертворену інформацію . Журналіст, який викоистовує подібну практику не заслуговую на звання жрналіста, а редакція на поважні ЗМІ.