Звичай освячувати свічки на свято Стрітення Господнього увійшов у практику Православної Церкви порівняно пізно – під впливом західної традиції. Остаточно він був закріплений у 1646 році, коли Київський Митрополит святитель Петро (Могила) уклав і видав свій «Требник». У ньому вперше було подано спеціальний чин благословення свічок, запозичений із католицької літургійної практики, зокрема зі звичаю урочистих ходів із запаленими світильниками.
У Римській Церкві такі процесії мали також місіонерський характер: вони повинні були відвернути вірян від язичницьких свят, пов’язаних із культом вогню та світла. У цей самий час язичники-кельти відзначали Імболк, римляни – Луперкалії (свято пастуших культів), а слов’яни – Громниці.
Показово, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення отримало назву свята Громничної Божої Матері. Це відгомін давніх уявлень про бога-громовержця та його супутницю: у народній свідомості стрітенська свічка вважалася оберегом від блискавки й пожежі.
У Православній Церкві до стрітенських свічок завжди ставилися не магічно, а благоговійно. Їх зберігали протягом року й запалювали під час домашньої молитви, у часи скорботи, небезпеки чи хвороби, як знак надії на Боже світло і заступництво.
У православному требнику міститься окремий «Чин благословення свічок на Стрітення Господнє».
Постає запитання: чим відрізняється звичайна церковна свічка від стрітенської? Лише чином освячення, адже всі свічки, що продаються в храмі, вже є освяченими.
Для кращого розуміння можна провести аналогію з освяченням води. Упродовж року звершується мале освячення води, тоді як велике освячення відбувається лише два раза на рік – у Навечір’я Хрещення Господнього і в сам день Богоявлення. Так само й стрітенські свічки освячуються раз на рік особливим чином.
Однак це не означає, що їм слід приписувати магічну або чудодійну силу. Таке ставлення є крайністю. Стрітенські свічки, як і всі церковні свічки, запалюють під час молитви. Адже не сама свічка творить диво, а щира віра та гаряча молитва, яку вона символічно супроводжує. Бо будь-яка свічка, запалена з молитвою, стає знаком духовного світла Христового.
