32-річний військовослужбовець Нацгвардії Андрій Волков вважає, що сьогодні відбувається тотальне знищення артилерії у лавах Національної гвардії через особисті амбіції деяких керівників, і вирішив шукати правди у суді.

– Я закінчив Суворовське училище, вступив у Сумський інститут ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького, вуз у 2006 році, розформували, мій випуск був останнім. Генерал Кіхтенко взяв мене як спеціаліста з артилерії і перевів у Внутрішні війська, пішов служити в «Ягуар». У ВВ займав посаду командира штурмового, автомобільного взводів, – розповідає про себе нацгвардієць Волков. – У 2007 та 2008 роках мав дві ротації у Косово. Мене нагороджував Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун медаллю «За службу миру». Отримав «учасника бойових дій». Тоді у нас загинув Ігор Кіналь, його розірвало гранатою, ще двадцятеро товаришів по службі були поранені. У цих боях тоді і я брав участь. Повернувся в «Ягуар», мене призначили командиром роти.

Після Майдану ми усі пройшли через люстрацію. Мене поставили офіцером розвідки. Почалися заворушення на Сході країни, і ми поїхали звільняти Харківську ОДА. Потім бій під Семенівкою 5 травня 2014 року, де був наш перший загиблий, я тоді був командиром роти.

Коли сформували артилерію, мене поставили начальником штабу артилерії полку, потім став начальником артилерії полку.

У мене шість ротацій в АТО з артилеристами, і з мінометниками. Але у попереднього керівництва калинівської частини чомусь виникло бажання мене посунути з посади. А все через те, що я став на захист свого товариша по службі – командира роти, з яким був у бою під Семенівкою.

От за те, що підтримував свого друга, і не лише його, у конфліктах з керівництвом став сам неугодним, бо інших проступків у мене немає – не краду бензин, не списую солярку, не пиячу. Але командир частини почав мене «з’їдати». Тоді я написав рапорт, щоб мене перевели в ескадрилью безпілотних авіаційних комплексів. У 2015 році закінчив курси підготовки бойового авіанаведення, отримав допуск до самостійного наведення авіації на ціль. Завдяки цій освіті мене прийняли у «безпілотники». Отримав ще одну освіту. Можу бути дешифратором знімків і відео, бо знаю карти, топографію, тактику дій підрозділів артилерії.

Повернувся в Калинівку і продовжив службу вже на майорській посаді, але у зв’язку з реорганізацією усю ескадрилью вивели за штати. Відбулося розширення, штату набрали вдвічі більше, але мені чомусь місця не знайшлося…

Викликають мене на комісію і повідомляють, що мені пропонують посаду начальника артилерії бригади у Харкові. Написав рапорт, що із запропонованою посадою згоден, віддав на комісію, дружині сказав, щоб збирала речі, шукав квартиру в Харкові. Але тут приходять документи знову на комісію. На цей раз заявляють, що та посада мені не підходить, і відправляють у Маріуполь, та ще й на пониження… Прошуся залишити мене в ескадрильї, тим паче, що там були вільними ще 23 посади… Але мені пояснюють, що є команда «зверху» мене не призначати… Три місяці «висів» поза штатом, гроші не отримував, лише 950 грн. зарплати…

Нарешті викликають мене вже у «главк». Командувач мене не приймає, а мені так хотілося йому нагадати, як ми в Харківську ОДА разом заходили, як я його ще у вікно підсаджував… У Семенівку він, тоді ще начальник Західного ТРК, особисто відправляв, за бойові заслуги підвищив мене до майора. Хотів запитати, чому ж зараз мене – бойового офіцера – гноблять, де я провинився? Але комісія знову дає висновок, що я не підходжу ні на «безпілотника», ні на артилериста, і відправляють мене у вінницьку частину офіцером з охорони праці та пожежної безпеки…

Приїхав у Вінницю, а тут всі в шоці, питають: «Хто ти і де взявся?» Робота в принципі цікава, але якщо щось згорить – то я відповідаю, за сигналізацію – я відповідаю, за вогнегасника – знову я, навіть якщо хтось отримає травму чи загине, мені доведеться проводити розслідування, а я не розуміюся у цих справах.

Через те, що моя освіта не дозволяє виконувати обов’язки по охороні праці, бо це може призвести до злочинних наслідків, мені видають «корочку» інженера по охороні праці, що я нібито пройшов відповідні курси у Києві. Але у цей час я насправді лікувався, маю відповідну довідку…

Тому знайшов адвоката, написали позов, але стало ще гірше – усіх обурило: хто це там такий розумний захотів судитися… А як по-іншому можу себе відстояти? Не прошу «полковника», призначте мене командиром, але за освітою, бо чомусь виходить, що у час війни військовослужбовці з моєю спеціальністю і з моїм бойовим досвідом не потрібні… Хоча у 2015 році я отримав перше місце серед 13 артилерійських підрозділів Нацгвардії за кращі показники бойової стрільби, ураження цілей. Нагородили вимпелом «Краща мінометна батарея Нацгвардії» і дали «Кращого офіцера-артилериста».

Та, повернувшись тоді у свою частину, замість подяки отримав догану, бо прибув не у формі, а у «підмінці», бо за півроку у палатці і «буржуйці» форма прийшла у негодність… В результаті мене прибрали з посади, а на моє місце – начальника артилерії полку – призначили офіцера, який 15 років прослужив у тюремній системі… То хіба це не підрив бойової готовності, не саботаж у час війни?! Але Бог є на світі, і його звільняють по 130-ій статті, тобто посада знову вакантна.

Я не проти когось, а за своє. Мене принизили як офіцера, учасника бойових дій. Нинішня посада позбавляє мене можливості бути з сім’єю. У мене на утриманні троє осіб, двоє неповнолітніх дітей та дружина в декреті, я їх практично не бачу, бо удосвіта їду з Калинівки у Вінницю, щоб не отримати догану за запізнення, і повертаюся в чортів голос…

У нас зараз особливий період, у військкоматі радять кидати Нацгвардію, і мене забирають у ЗСУ, бо їм не вистачає артилеристів. А у Нацгвардії чомусь такі фахівці не цінуються. Бо яка службова необхідність була у тому, щоб мене з артилериста перевести у «пожежники»? У нас Придністров’я під носом… У разі небезпеки чи не калинівські артилеристи будуть першими приймати бій? То невже зі своєю освітою та досвідом я маю «зеків» возити, а не займатися тим, що я вмію?..

Сьогодні на мене здійснюється тиск зі всіх сторін. Склали протокол за невихід на службу без поважних причин, хоча я мав право на вихідний, бо перед тим після відрядження був у наряді. Зараз у суді опротестовую цей протокол. До мене мало не щодня зауваження, якісь дисциплінарні стягнення, а все через те, що я насмілився судитися….

Минулої середи у Вінницькому окружному адміністративному суді відбулося перше судове засідання. Суддя запропонував мирову між сторонами, оскільки, на думку адвоката позивача, Командувач може своїм наказом перевести майора Волкова на посаду згідно з його спеціальністю. Представник Командувача попросив перерву, щоб погодити таку пропозицію. Але інший відповідач – представник військової частини 2269 – заявив, що військово-облікова спеціальність Волкова не відповідає його займаній посаді (командир корабля авіаційного загону), навіть якщо раніше він її займав…

Наш кореспондент й надалі буде відслідковувати судовий процес за позовом Андрія Волкова, щоб повідомити думку представників відповідачів – Командувача Нацгвардії та командирів двох військових частин – щодо даної ситуації.