Якби ж то так діяли лише керівники Ямпільської районної ради, але ж ця фюреризація захопила дуже багато рад.

По суті, вже вбито закон, який, як не смішно, підписав у 2011 році президент-рецидивіст Янукович – “Про доступ до публічної інформації”. Чому я кажу, що вбито його? А тому, що при Януковичу я, ви, будь-хто інший міг звернутися до прокуратури, яка наглядала за дотриманням цього дуже важливого для суспільства закону, надати докази відмови в наданні конкретної інформації на інформаційний запит, приміром, органом місцевого самоврядування – прокурор складав відповідний протокол, подавав його до суду, і запитувач інформації був щасливий. Він отримував, згідно з рішенням суду, належну інформацію, відшкодування моральної шкоди і т.д.

Зараз зовсім інша петрушка. Прокуратура не наглядає за цим законом. Контролює дотримання його лише Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, народні депутати та ще якісь міфічні громадські активісти. І все!

Де ви в Ямполі, наприклад, знайдете того Уповноваженого? Чим вам у цьому питанні допоможе, наприклад, народний депутат Македон? Він що – оштрафує, посадить у тюрму тих, хто злісно порушує цей закон, ЗНУЩАЄТЬСЯ НАД НИМ? А чим вам допоможуть тут громадські активісти, я, наприклад? Якщо я сам собі в цьому питанні допомогти не можу, НЕ МОЖУ захистити навіть воїнів, які страждають від порушення цього закону.

ОТОЖ, ДОЖИЛИСЯ МИ ДО РУЧКИ з цим законом. Відомо, що є у Верховній Раді законопроект, який змінить цю страшенну ситуацію, але коли він стане законом – через рік, два, п’ять? А біда вже зараз є велика…

Продемонструю це на прикладі Ямпільської районної ради. У ній я перебуваю у статусі страшенно обмеженого в правах депутата (мене не включено до жодної постійної комісії, мене не інформують, коли і де засідають органи, що готують проекти рішень). Але на сесіях буваю. Знаю, що там відбувається, і можу сказати головне – де закінчується Опоблок, інші партії, в яких заховалися колишні комуністи, регіонали, і де починається партія Ляшка,” Батьківщина” – не розбереш. Всі вони разом голосують по ключових питаннях, котрі дуже любить корупція. Якщо ця братва знову переможе на виборах – пиши пропало!..

Так от, на минулій сесії виділяли вони чимало бабла з районного бюджету, зокрема Ямпільському відділу Могилів-Подільського прикордонного загону. Як вже не раз було. І це при тому, що в раді заблокували мою пропозицію про створення постійної комісії з питань сприяння у розбудові державного кордону. Намертво заблокували. Ще з другої сесії цього скликання. І тепер виділення цього великого бабла навіть обговорити попередньо на комісії неможливо, бо такої профільної комісії не існує.

Але вони виділяють… Вони ж тут господарі сотень мільйонів гривень, а не громада. Їм не жаль для собі подібних.

Я виступаю з трибуни і кажу: як вам не соромно виділяти таку купу грошей тиловому підрозділу в той час, як ми не маємо навіть постійної комісії з питань допомоги воїнам фронту, не кажучи вже про якусь реальну допомогу їм?! І запропонував компроміс – 50 тисяч виділяємо нашому тиловому прикордонному підрозділу і 50 – бойовому підрозділу старшини Андрія Саєнка на потрібні йому будматеріали. І розказую їм про Андрія, що він воює на передовій вже за третім заходом. А починав – ще з Майдану. Розказую їм, звісно, про це його звернення до мене як волонтера, яке публікую зараз.

Голова райради, колишній начальник міліції С. Гаджук перебиває мене, звертається до начальника відділу ДПСУ, який сидить у залі поряд з таким самим Мілевським – начальником райвідділу поліції, і питає його, чи треба виділяти кошти на підрозділ старшини і хто там у них той старшина, що він, мовляв, значить?

Ясна річ, начальник тилового підрозділу не став захищати героїчного старшину, не став пропонувати поділитися виділеними під його руку великими грошима. Тоді оцей О.Савчинський, який числиться у раді заступником голови, раптом як зарепетує, що я піарюся старшиною. Ось, мовляв, вони без мене зв’яжуться з ним і вишлють в його бойовий підрозділ все, що потребують воїни без піару. Я погодився – висилайте без мене! Так і порішили.

Мій виступ і їх репліки чув весь зал, все це зобов’язані були фіксувати офіційно на паперові та електронні носії. Таким чином створювалася в раді ПУБЛІЧНА, суспільно значима інформація про допомогу фронтовикам. Вона зараз припадає пилом у протоколі тієї сесії. Але спробуйте її звідти дістати…

Минуло кілька тижнів. І я звернувся з офіційним інформаційним запитом, згідно з ст.19 Закону “Про доступ до публічної інформації” до районної ради. Мій запит складався з кількох конкретних пунктів. Головне – я просив повідомити, чи відправили в бойовий підрозділ старшини А.Саєнка те, що обіцяли на сесії? Адже це стосується бюджетних витрат, і така інформація має бути відкритою.

Замість належної відповіді я отримав ось таку ганебну, цинічну відписку, яка просто перекреслює весь цей закон.

Законодавець передбачив відмову в наданні інформації статтею 22 вищезазначеного закону. А не першою, на яку посилається О.Савчинський з подачі якоїсь Вініцької, чий тел. 22991. Публікую повністю цю статтю: “Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, у зв’язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис”.

Свій інформаційний запит я подав належно оформленим. Не порушуючи в ньому жодного пункту вищезазначеної статті. Мені відмовили, посилаючись на статтю загального розділу, яка лиш підтверджує мої права на отримання інформації, власником якої, безумовно, є Ямпільська районна рада і ніхто інший. Вона там задокументована, вона була там, на сесії, створена, оприлюднена – що ще треба?! Залишилося лиш сказати, куди пішли гроші бюджетні – в чиюсь кишеню чи в бойовий підрозділ старшини А.Саєнка?.. Отут-то вони зіграли в дурня… І дурнем призначили мене.

Процитую їм ще одну статтю з цього закону:

“Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації

1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію”.

Я був в суді. Хотів подати позов до Савчинського за ненадання публічної інформації. В канцелярії суду мені оголосили судовий збір – більше 700 гривень за подачу позову… У мене, пенсіонера, волонтера, вільних таких грошей немає. І я позов не подав, розуміючи добре, що саме на це і розраховували ті, що верховодять зараз у раді. Сплатити 700 гривень судового збору, а потім ще хтозна скільки бігати з ними по судах – у мене ж часу на те немає!

І я вирішив: хай їх осудить виборець! Плюнув на ту відписку, розтер ногою. Зібрав ту суму, яку потрібно було для придбання бойовому підрозділу дерев’яних плит, зібрав переважно у таких простих людей, як сам – по 5-10 гривень, купив шість плит ДСП товщиною 12 мм, привіз своєю машиною на “Нову пошту” і сьогодні відправив у бойовий підрозділ Андрія Саєнка – героїчного воїна, якого дуже добре знаю ще з Майдану. Через пару днів ці плити вже будуть на фронті. Слава Україні! Ми все одно переможемо!