– Вночі я повертався з ресторану з села Куни. Робили поминки на роковини за моїм сином. Допізна відвозив працівників додому. Алкоголь не вживав – був за кермом. Втім, як я згодом дізнався, поліцейські із двома «понятими» вже заздалегідь очікували на мене на моїй вулиці. Сховались. Знали, що їду з вечері, тож хотіли оформити буцімто за вживання алкоголю за кермом… Я ще віз денну виручку закладу – десь п’ять тисяч гривень, — розповів чоловік. – Але затримався приблизно на дві години… Поки усіх відвіз додому. Холодно, сильний дощ… Їхав зі швидкістю десь кілометрів 40. Мені назустріч — поліцейська машина. Проїхала, і все.

Ніхто звідти не вийшов. Але коли вже приїхав додому та ставив авто в гараж, один у темному одязі став між мною та гаражем. Від мого гаражу до будинків кількадесят метрів… Кущі, зарості – глухе місце, освітлення немає. Інший не давав зачинити дверцята авто. Кричали – «ти п’яний і не зупинився на вулиці на наші вимоги»! У темряві, під дощем я не міг зрозуміти, хто це, тож неабияк налякався. Потім зрозумів, що це поліцейські! Ті самі, чию машину я бачив раніше на вулиці! Але цікаво, чого це вони вирішили, що я п’яний? Удвох вимагали документи на машину і водночас не давали мені до неї підійти. Світили ліхтариком у очі, викручували руки, били. Розірвали шкіряну жилетку. Удвох стали мені на ноги, що я не міг ними поворухнути. Віддавили пальці… І самі кричали, що це я їм першим став на ноги!

Хто дозволив їм так поводитись із пенсіонером-інвалідом, який переніс операцію на серці? Вже згодом поліцейські казали, що для «нас немає ані інвалідів, ані пенсіонерів, а є лише водії!» У мене була тоді одна думка – ось зараз заб’ють до смерті, відвезуть у поле і викинуть там, а у кишеню наркоту кинуть, наче це наркоман помер… Лише згодом один з них назвався та здалеку на хвилинку показав посвідчення. Але у темряві мені нічого не було видно. Я зрозумів, що їх цікавить одне – гроші, які я віз із собою… Тому напали на мене… Наче справжні розбійники!

Анатолій Федчук каже – після цієї сутички йому врешті вдалось дістатись телефону в машині й повідомити дружині про біду…

– Коли прибігла жінка, за нею сусіди, швидко зібрався повний двір людей, почали знімати це неподобство на відео, поліцейські трошки заспокоїлись. Втім, й далі продовжували наполягати, що я п’яний і проігнорував їхній наказ про зупинку. І склали адмінпротокол. Наполягли, аби я їхав до лікарні та пройшов освідчення. І поїхали. Мовляв, у лікарні чекатимемо. Викликали ми таксі, приїхав водій, який був «понятим»! Питаємо, що це таке, а він відповів – мене самого примусили! У лікарні поліцейських не було. Не приїхали. А коли я склав тест на алкоголь, він чітко показав, що я абсолютно тверезий. Навіщо потрібна ця вистава? Чи патрульні розраховували, що я злякаюсь й віддам гроші, щоб мене не чіпали? Наступного дня ми пішли скаржитись до райвідділку. Черговий, який теж не відрекомендувався, а лише грався на телефоні, відповів: «До поліції на поліцію не пишуть скарги». І ще сказав: «Не хотіли на місці п’ять тисяч гривень віддати, то заплатите усі десять, а ще у вас права на рік заберуть!» Начальник, який згодом приїхав на роботу, теж не звертав на нас уваги… Хотів звернутись до чергового слідчого, аби видав мені направлення на судмедекспертизу – зафіксувати ушкодження, які мені завдали патрульні. Теж відмовили… Я зателефонував до обласної поліції на «102», де докладно розповів ситуацію. Тоді вже зі мною зустрівся керівник районної патрульної служби та виправдовувався, що «наші працівники погарячкували», а той протокол, що склали на мене, не має жодної юридичної сили… Не вибачився. Щось я не вірю у ці слова. Я за деякий час намагався потрапити на прийом до керівника відділку, але мене знову відфутболили…

Анатолій Федчук каже, що надалі буде добиватись справедливості. Впевнений, що це може бути й помста, бо він неодноразово критикував негідні дії місцевих правоохоронців. Втім, у прес-службі поліції Вінниччини кажуть: за попередніми даними, інспектори діяли законно:

– У патрульних виникла підозра, що чоловік перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Йому запропонували пройти медичний огляд, але він відмовився. На нього було складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП. Наші працівники діяли у межах закону. Так, згодом він телефонував на «102» та залишав скаргу на дії патрульних. Його скаргу було вивчено та доручено розглянути керівнику сектору груп реагування патрульної поліції, який і зустрічався із чоловіком. За його зверненням призначено службове розслідування.