Встановлено в IX столітті у Візантії на згадку про відновлення шанування святих ікон. У VIII столітті у Візантії набула поширення єресь іконоборства, коли імператори забороняли почитати ікони, оголошуючи це ідолопоклонством: в храмах вилучали святі образа, монахів переслідували, а духовенство, яке захищало ікони, кидали у в’язниці.

У 787 році VII Вселенський Собор засудив іконоборство і відновив шанування ікон, проте остаточну точку в цій суперечці поставив Константинопольський Собор 843 року за патріарха Мефодії, коли єресь була остаточно переможена. На честь цієї перемоги склали особливий чин, названий Торжеством Православ’я.

Церковне свято, яке імператриця Феодора запропонувала звершувати після Собору 843 року, припало на першу неділю Великого посту, і з того часу було вирішено щорічно святкувати перемогу цього дня в першу неділю Великого посту.