– Лише коли адміністрація і колектив драматичного театру, де працює мати Ангеліни Ольга Перетяжко, забив на сполох — розпочались необхідні слідчі дії, — наголошує голова профспілки, актриса Олена Пархоменко.

«Ми раділи, коли у нашої співробітниці через 7 років нарешті з’явилась донечка. А тепер всі на похороні оплакували її. Дитина померла у реанімації лікарні, так і не прийшовши до тями. Всі органи були відбиті. Всі ми шоковані і не думали, що доведеться ще й буквально зубами вигризати правосуддя під час розслідування справи, а тепер і у судах.

Знайте, ми люди публічні, тому у нас є можливість звернутись до багато кого, щоб добитись справедливого рішення. І ніякі фальшування не пройдуть, Колектив із Ольгою, — так і напишіть», — заявили нам відомі актори, представники колективу Вінницького академічного театру, які прийшли підтримати батьків у суді.

– До родини почали доходити непублічні повідомлення, що у цій справі дуже багато темних сторін, — зізнаються редакції знайомі батьків, що втратили єдину донечку.

Ми вже писали про те, як поблизу села Сокиринці дорога обірвала не просто дитяче життя — вона обірвала цілий світ для однієї родини. 27 жовтня близько полудня 72-річний водій автомобіля Renault, за даними поліції, не дотримався безпечної дистанції та врізався у Volkswagen, що зупинився для повороту ліворуч.

У автомобілі перебували Іван Томляк, його дружина Тетяна Сокольвак та семирічна Ангеліна Перетяжко.

Удар був таким, що обидві автівки відкинуло на узбіччя. Така швидкість на перехресті? Два тижні лікарі обласної дитячої лікарні боролися за життя Ангеліни. Кома третього ступеня. Реанімація. Надія, що танула щодня. 10 листопада її серце зупинилося.

Перед трагедією мати Ольга та батько відпустили свою донечку на канікули до бабусі в село, а везла туди її сестра Тетяна з чоловіком. І тут — смертельна автотроща.

Івана Томляка вже виписали з лікарні, а Тетяна досі у лікарні, прикута до ліжка… її доглядає мати. Тому навіть на суд не могла прийти.

У суді мати, Ольга Перетяжко, стояла з портретом доньки. Це — образ, який важко забути: маленька дівчинка з фотографії і зала суду, де вирішується, чи буде після її смерті справедливість.

На початковій стадії суду обвинувачений — Сергій Заїка — визнав інкриміноване обвинувачення. За інформацією сторін, це стало першим випадком, коли родина почула чітке визнання провини. До цього, за словами матері, лунали інші меседжі від сина — зокрема, що «його батько — хороша людина, і це можна довести».

Йдеться про кримінальне провадження за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, тяжкі тілесні ушкодження інших пасажирів.

Суд вже обрав запобіжний захід обвинуваченому — тримання під вартою на 60 діб із можливістю застави у 151 400 гривень.

Чомусь прокурор клопотав про закритий розгляд через те, що йдеться про неповнолітню потерпілу. Сторона родини виступила проти закритого режиму. І це теж симптоматично.

Бо для батьків публічність — це гарантія, що справа «не розчиниться» у тиші кабінетів.

«Це життя, прошу зрозуміти і пробачити», — так, за словами родини, сказав обвинувачений у лікарні, коли приходив.

Але для матері життя закінчилося 27 жовтня.

Моральна прірва між цими двома позиціями — глибша за будь-які юридичні формулювання. Бо ДТП — це не стихія. Це не блискавка. Це результат конкретної дії або бездіяльності за кермом. Неуважність. Можливо — недооцінка власного віку і реакції. Адже потрібно було елементарне: просто дотриматись дистанції і загальмувати біля перехрестя!

Окремий аспект — 20 тисяч гривень, переказані в день похорону. Родина відмовилася. І тут питання не в сумі. Питання у символіці.

Чи можуть гроші, надіслані без особистого покаяння, сприйматися як спроба «закрити» трагедію, та ще й офіційно, через «Укрпошту»? Це було для «галочки» у суді?

Чому родина боїться затягування?

Мати підтверджує, що підозру оголосили лише після її публічного допису та звернення до прокуратури. Якщо це так — це тривожний сигнал.

Бо у правовій державі ініціатива притягнення до відповідальності не повинна залежати від резонансу в соцмережах.

Страх затягування — типовий для українських судових процесів у справах про смертельні ДТП. Перенесення засідань, експертизи, хвороби сторін, зміни адвокатів — усе це може тривати роками. Для родини ж кожне відкладене засідання — це продовження болю.

Вік водія — табу чи проблема?

72 роки — стільки водієві, який зараз визнав провину. Каже, що він був за кермом.

Машина в’їхала на всій швидкості на перехресті в задню частину авто потерпілих, які чекали повороту.

Перед ними їхало авто, яке здійснило маневр об’їзду і поїхало. А це — ось так страшно врізалось…

Була навіть розповсюджена відеофіксація цього ДТП. Але вона, каже потерпіла сторона, кудись зникла.

72 роки підозрюваного — це вік, коли реакція, зір і швидкість прийняття рішень можуть змінюватися.

Це не звинувачення віку. Це питання системи.

І не тільки.

«Поряд із батьком у авто сидів син, який також має права. І ми зараз у суді бачимо його — сильний, здоровий… кажуть — успішний бізнесмен-аграрій… То чому не сів за руль? Чи сів? А зараз його вину просто на себе узяв батько? Бо до нас і такі чутки доходили, — кажуть присутні друзі родини вбитої Ангеліни у суді і додають:

– Чому лише на 7-й день після автокатастрофи слідчі постановили взяти аналіз крові, тест на алкоголь? Це така злочинна недбалість чи приховування чогось?

Може, навпаки, — батько взяв на себе відповідальність, але вживав алкоголь? Бо сидів не за кермом? Тому і затягували? — запитують друзі, які вирішили зробити власне розслідування разом із родиною. Бо, згідно із законом, як потерпіла сторона мають право.

«У мене була одна-єдина дитина. Це було моє життя», — каже мати.

Життя дитини не можна оцінити грошима. Але держава зобов’язана оцінити ступінь вини. Чітко. Принципово. Без затягувань. Без кулуарних рішень. Як і перевірити наведені гіпотези про підміну водія…

Бо якщо навіть смерть семирічної дівчинки не стане точкою, після якої система продемонструє невідворотність покарання — то що тоді?

Для родини — ще один день без Ангеліни.

І ще один крок у довгій дорозі до справедливості.

Редакція триматиме на контролі перебіг цієї судової справи.

Тетяна Квасюк