Катерина Шевченко — єдина жінка боєць-волонтер у поліцейському батальйоні особливого призначення «Вінниця». При повному екіпіруванні їй доводиться iнколи носити на собі до 20 кг ваги: бронежилет, рюкзак, зброю і різне спорядження.

У всьому цьому треба не тільки пересуватися, а ще й діяти — бігти, стрибати, чинити опір у разі потреби. Навантаження на хребет дуже велике, і без накачаних м’язів витримати таку вагу важко. А зовні поліцейська не справляє враження дуже сильної жінки. Вона мініатюрна, гнучка — щось є в ній від моделі. І тільки розглянувши дівчину уважно, помічаєш міцні м’язи, сильні руки і спортивну поставу. Про те, чому наша землячка стала бійцем, вона розповіла нашому виданню.

– Родом я із мальовничого Козятина. Маю економічну освіту. Із чоловіком виховуємо 12-річного сина та 11-річну доньку. Свого часу працювали за кордоном, отримували гідну заробітну плату. А коли по телевізору побачила побиття студентів на Євромайдані, зрозуміла, що байдужою бути не можу. Тож прийняли рішення, що чоловік залишиться працювати за кордоном, а я допомагатиму із дому. Разом з однодумцями у місті ми організували пункти допомоги, зібрані кошти, одяг та продукти передавали у Київ. Паралельно працювала на двох роботах — на залізниці оператором зв’язку і в магазинi, — каже Катерина. — А коли Революція гідності переросла у війну на Сході, волонтерську діяльність ми ще активніше продовжили. Спочатку передавала медикаменти, речі та амуніцію воїнам, а із весни 2015 року стала їздити на передову. Постійно допомагали нашим землякам у добробатах «Правий сектор», «Айдар», «Кульчицького», 17-ій танковій бригаді, 9-му батальйоні та військовій частині 3008 та iн. Одного разу ми заїхали до Попасної, де ніс службу батальйон особливого призначення «Вінниця». Назустріч мені вийшли охайні, поголені, дисциплiнованi та тверезі бійці. Це мене дуже вразило. З тих пір я стала активно допомагати нашим землякам. З часом чимало волонтерів відсіялось, тож останні два роки до батальйону їздила лише я. За свою благодійність та патріотизм була нагороджена медалями, грамотами та подяками (близько 50). Це дорогого варте, це заслуга всiх людей, якi через мене допомагали.

– Чому вирішили йти служити до батальйону?

– В якийсь момент зрозуміла, що досить складно поєднувати дві роботи, дітей, спорт та допомогу бійцям. Порадившись із коханим, прийняла рішення йти служити до батальйону «Вінниця». Для мене це стало поєднанням волонтерської діяльності та найкращої роботи. Тому рік тому, коли тривав набір, подала документи. Відбір був жорстким. Готувалась я ретельно, тому успішно пройшла конкурс. Після того стала служити інспектором групи реагування патрульної поліції у Хмільнику. Там отримала звання лейтенанта. Чесно кажучи, то був непростий період, адже бувало так, що тільки в одну сторону я їхала шість годин через незручну розв’язку. Згодом мене перевели до батальйону «Вінниця». Три місяці я вже тут на посаді інспектора взводу і паралельно допомагаю як волонтер. Нині ми на ротації, несемо службу на Донеччині.

– І які вже маєте враження?

– Я розумію, що у правильному місці і з правильними людьми. Тут я несу службу пiд керiвництвом командира загону Андрiя Чабана. Подобається, що ми ніколи не сидимо на місці, а постійно тренуємось, на стрільбах, виїжджаємо на завдання та чергування, тут дисципліна і повага один до одного. Хоч я єдина жінка-боєць, проте ставлення до мене таке ж, як до інших, жодних преференцій. Крім того, нам пощастило із командиром батальйону Русланом Гурняком, який має позивний «Батя», вiн стоїть горою за кожного і не дасть образити. Саме тому у нього дуже значна підтримка від бійців.

– А діти як без мами справляються?

– Звісно, мені їх дуже не вистачає, і ми постійно на зв’язку. Проте останні чотири роки, відколи я займаюсь волонтерством, вони навчились самостійності. Вміють їсти зготувати, ходять до магазину, перуть, кота годують. Крім того, їх постійно навідує моя мама.

– Мабуть, на передовій довелось відмовитись від підборів?

– Сукню взяла із собою, бо днями святкуватиму день народження. Косметика теж зі мною, але макіяж роблю повсякденний. Адже жінка завжди має залишатись жінкою.

– Землякам що хотіли б передати?

– Те, що у них надійний тил і захист. А ще вдячна їм за підтримку та допомогу нашим героям. І це при тому, що цих людей я навіть особисто не знала. Впевнена, що, маючи сильний дух, патріотизм i надiйних помiчникiв, ми обов’язково переможемо.

Додамо, що нині Головне управління Національної поліції у Вінницькій області оголосило набір на службу до батальйону спеціального призначення «Вінниця». Конкурс триватиме з 6 по 27 липня 2018 року. Детальніше дізнатись про умови та перебіг конкурсу можна за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 10 або за тел. 0432 59 42 22, 0674305267.