Років 18 тому, під час зйомок, на одній з кіностудій Києва, зустрічаю в коридорі продюсера, і він, так дуже обережно, каже мені:
– До нас звернулись з Національного інституту раку з дитячого відділення, вони щомісяця хотіли би проводити “День зірки”, запрошувати до себе в гості.
Ти не проти, якщо я дам твій номер телефону?
– Звісно, не проти
– Ну, я не знав, як ти відреагуєш, все ж таки це онкологія. Дитяча. Дехто лякається, боїться.
– Я не боюсь. Я знаю, що таке онкологія. У мене тато в 57 років помер від онко.
Я прийшла в Національний інститут раку в призначений день. Мене зустріла красива усміхнена панянка.
Сказала, що діти після тихої години прокидаються, збираються в фоє, а ми поки пройдемося по тих палатах, з яких дітки не зможуть прийти сьогодні на зустріч зі мною.
Вона йшла переді мною – гарна, молода, енергійна. Квіти на її сукні летіли разом з нею, вона теж летіла своєю легкою ходою, і так впевнено відкривала двері кожної палати – комусь нагадуючи, що за 10 хвилин в фоє, а до когось заходила з іншими словами – підбадьорюючи, знаючи про кожного, у кого ремісія, у кого – ні.
З кожною дитиною були мама чи тато, і от до кожного Вона зверталась по імені, і до дітей, і до батьків, і для кожного знаходила важливі слова.
Особливо для мамусь: «Так, що за сльози? Зайдіть до мене за годинку»
Я була впевнена, що це лікар дитячого відділення,
аж раптом чую таке : « А тут ми зробили зараз кухню. Коли ми тут лежали – тут була палата»
В фоє вже зібралося багато дітлахів, їх батьків.
Я провела зустріч.
Читала казки, були етюди з акторської майстерності. Кажу :
«А зараз підніміть руки!» і один хлопець каже мені пошепки «А я не можу підняти руку» …
Цю зустріч я пам’ятаю досі
При всій своїй балакучості, я вмію слухати, і ця фраза «коли ми тут лежали» – весь час крутилася в моїй голові.
Мене вразило все, що я тоді побачила. А ще більше вразило те, що ця прекрасна пані, яка організувала «Дні зірки» і яка знає стан здоров’я і аналізи кожного в відділенні – не лікар і не медсестра.
Вона журналістка Працювала в Житомирі.
Її звати Лариса Лавренюк.
Їі молодший син помер від онко в три роки.
Після його смерті Вона два тижні ридала беззупинно, а потім зрозуміла, що може бути корисною іншим, допомагати тим батькам, які почувши діагноз «онко» впадають у відчай, та несуть все до останньої копійки шарлатанам, і втрачають найважливіше в лікуванні – час!
Разом з іншими батьками, які втратили своїх дітей від онкології, Лариса Лавренюк заснувала Фонд допомоги онкохворим дітям «Краб», якому я довіряю з того самого моменту знайомства.
Кілька років поспіль, щодня Лариса їздила в це дитяче відділення на Ломоносова, маршрутками – зранку Житомир-Київ, ввечері Київ – Житомир.
На фоні фондів, які того часу відкривали для відмивання бабла, записуючи їх, чи то на коханку януковича, чи то на їй подібних, цей Фонд працював для порятунку дітей.
Якось Лариса їхала на зустріч з питань Фонду, їй з тієї бізнесконтори радять де припаркуватися, а почувши:
– Я приїду на метро.
– Як? У вас свій Фонд, і ви ще на машину не заробили собі?
Спочатку я була волонтером, а потім мене обізвали))
Амбасадором Фонду «Краб» Фонд допомоги онкохворим дітям “Краб”
А ще, ми стали подругами, а ще, Лариса врятувала тоді найріднішу людину мого життя, а ще, придумала в перші вихідні липня проводити зустріч дітей «Переможці в житті» і я щороку є ведучою цих незабутніх вечорів.
А ще я на ту першу зустріч Переможців я взяла свого Сина, і він допомагав нам вручати квіти і подарунки, і в його 9 років ми багато говорили про цю подію.
А ще, на цих зустрічах я почула про що говорять батьки між собою. І це кардинально відрізнялося від шкільних зборів. Тут дитину люблять не за оцінки, тут дитину просто люблять і цінують кожен день її життя , який вона живе разом з батьками.
Лариса відкрила для мене інший світ. В ній стільки тепла, турботи, любові і щирості!
Такі Люди тримають нас в нашій вірі в добро і справедливість.
Такі Люди і є – Світлом, що освячує темряву.
5 березня – День її народження, це і є – День Зірки.
Дякую тобі, Ларисочко, що ти є.
Тут можна привітати Ларису і підтримати Фонд «Краб»
ПриватБанк 5169 3351 0118 7868
Римма Зюбіна
