Народився талант у Самгородку Козятинського району в 1947 році. Батьки хлопця докладали безліч зусиль для того, щоб син займався музикою. Мама навіть запросила хлопцю репетитора із гри на акордеоні. Саме цей інструмент дав старт його музичній кар’єрі.
Вперше Анатолій заспівав сольно у сьомому класі – виступав з дівочим ансамблем. У 15 років його голос «зламався». І після цього альт змінився на всесвітньовідомий бас. А потім — диригентсько-хорове відділення Вінницького музучилища, котре він закінчив екстерном, за два роки. І відразу ж став студентом вокального факультету Київської консерваторії.
Вже на третьому курсі отримав першу квартиру в столиці. А далі — пряма дорога до Київського театру опери та балету. Там талант розкрився у всій своїй красі, й незабаром Анатолій Кочерга став наймолодшим народним артистом СРСР. Йому було 32. А Муслім Магомаєв отримав «народного» у 33.
Потім Анатолій Кочерга поїхав на стажування у Міланський оперний театр «Ла Скала». Дуже не хотілося керівництву держави випускати його за кордон. Володимир Щербицький тоді, у 1971 році, сказав: «Своїх Шаляпіних ми нікуди не відпустимо!»
У 1989 році отримав Державну премію УРСР за виконання партій у оперних виставах «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Дон Карлос» Джузеппе Верді та «Мілана» Георгія Майбороди.
Видатний австрійський диригент Герберт фон Караян у 80-х кілька разів писав Кочерзі у надії співпрацювати. Але той не відповідав. Караян був засмучений безтактністю оперного співака. Одного разу, коли вони зустрілися за кордоном, він запитав Анатолія Івановича, чому він такий невихований. Той надзвичайно здивувався – співпрацювати з маестро було його мрією. Виявилося, запрошення Караяна надходили у театр, але Кочерзі про них просто ніхто не казав. На жаль, попрацювати разом Караян та Кочерга не встигли через смерть диригента.
Побачити Анатолія Кочергу можна було не лише на театральній сцені – у 1982 він зіграв роль Мефістофеля у фільмі-опері «Фауст», знятому на «Укртелефільмі». А справжній міжнародний тріумф Анатолія Кочерги відбувся у 1989 році у «Хованщині» Модеста Мусоргського у Віденській державній опері. З тих пір слава не залишала його. Гонорар за участь Анатолія Кочерги в одній виставі Метрополітен-опера сягає 10 тисяч доларів.
Анатолій Іванович настільки любить свою роботу, що віддається на всі 100%, незважаючи ні на що. У 1998 році у Мехіко на Кочергу вчинив напад грабіжник, простреливши співаку ногу. Полював за «Ролексом», але саме на той момент у співака дорогого годинника не було. Втім, вже за тиждень він виступав у Мексиканській опері у інвалідному візку, виконуючи роль Бориса Годунова. Слава стала причиною для підвищеної уваги до його особистого життя.
У 2003 році європейська «жовта преса» жваво обговорювала роман доньки Анатолія Кочерги Юлії, яка живе у Франкфурті-на-Майні, із зіркою німецького футболу Лотаром Маттеусом. Юлія все своє життя провела за кордоном. Україну навідувала зрідка. Вона знає п’ять іноземних мов, закінчила курси менеджменту, розуміється в організації роботи театру Заходу. Батько нею дуже пишається.
Анатолій Кочерга казав: «Я тільки працюю за кордоном. Хоча мені постійно пропонують залишатися за кордоном. А я не хочу. Я їжджу на роботу… На всіх афішах, практично всіма мовами світу, написано, що я — з України. І я пишаюся цим». Митець не змінював громадянства і залишається громадянином України.
Нині Анатолій Кочерга разом із дружиною Ліною мешкають переважно у передмісті Відня. А ще вони мають помешкання у Києві, куди час від часу приїжджають (маестро навчає оперного співу українських талантів), і в Люксембурзі. На малій батьківщині вже давно не був.
Соломія КАЛЮЖКО
