Не памʼятаю достеменно про що саме ми розмовляли улітку 2025-го з Олександром Івановичем Довгачем, та суть тієї розмови була проста – він говорив про звитягу своїх людей – пілотів, техніків, усіх, хто забезпечує роботу авіації.

Тоді ми робили сюжет про те, як пілоти йдуть на удар, як ризикують життям кожного разу. Коли скидаючи авіабомби, льотчик буквально вимушений виходити з-під удару 2-5 ракет, випущених з С-400 чи Су-35…

Ризик високий, і лише професіоналізм, та, без перебільшення – героїзм, дозволяє добиватися успіху і виконувати завдання в таких умовах.

Противник поки переважає як в авіаційній компоненті, так і в наземних засобах ППО, але ж ми тримаємо небо і завдаємо ударів з повітря! Відчутних і болючих ударів для ворога. Передусім, завдяки таким людям як полковник Довгач, чия історія навіки має жити у наших серцях!

Честь і повага, командире!

Юрій Ігнат