Усиновлена американкою подолянка Оксана Мастерс зуміла вибороти 11 золотих медалей… але для США
Одинадцяте «золото» на Паралімпіаді у спортсменки родом із Хмельницького.
Оксана Мастерс, яка виступає за Америку, виборола своє десяте «золото» на Паралімпійських іграх.
Це вже третя паралімпійська перемога Мастерс у біатлоні.
На Іграх-2022 у Пекіні вона двічі піднімалася на найвищу сходинку п’єдесталу, вигравши гонки на 6 та 12,5 кілометра у класі сидячи.
У коментарі для «Суспільне Спорт» Мастерс поділилася емоціями після «золота» з жіночого спринту в парабіатлоні у класі сидячи та пораділа за Тараса Радя, який став чемпіоном у тому ж класі у чоловічій спринтерській гонці.
«Це неймовірно. Дуже рада, що Тарас Радь виграв «золото». Коли перетнула фінішну лінію, то думала, що якщо не мій наречений Аарон [Пайк, який посів шосте місце], то я б хотіла, щоб на вершині був Тарас. Гадаю, для мене це так особливо, бо саме [з України] розпочалася моя подорож, все моє життя. Я — українка, тож технічно на подіумі [у цьому класі] було дві українські душі», — сказала Оксана Мастерс.
Нагадаємо, що паралімпійська чемпіонка Оксана Бондаренко — саме таке прізвище мають її біологічні батьки — народилася 19 червня 1989 року в Хмельницькому. Дівчинка з’явилася на світ із вродженими вадами: мала по шість пальців на ногах із перепонками, по п’ять пальців на руках із перепонками, але без великих пальців. Крім того, у неї були підковоподібні нирки, дві нижні гомілкові кістки на правій нозі, а колінна чашечка розташовувалася зовні та була зігнута, через що одна нога була на кілька сантиметрів коротша за іншу. Саме через ці особливості батьки відмовилися від дитини. У семирічному віці її усиновила дипломований лікар-логопед зі США Гай Мастерс.
Подолянці довелося пройти через ампутацію ніг, постійні гвалтування, побої і вбивство її подруги.
Ось що вона згадує про школу-інтернат біля Ізяслава. Туди її перевели у дворічному віці.
«Одного разу вночі в коридорі почулися кроки і над моїм ліжком стала тінь. Почалися ґвалтування, — з острахом пригадує спортсменка. — Мені тоді було п’ять чи шість років, і з тих пір мене гвалтували або розбещували щоночі. І нікому було поскаржитися на це».
Перед тим, як її удочерила американка Гай Мастерс, Оксана постійно голодувала, спала у холодних кімнатах, її били, з неї знущалися. А одного разу вона побачила, як вбивають її маленьку подругу Ліну.
«Нам хотілося поїсти, — розповідає паралімпійська призерка. — Ми тишком пішли на кухню. Почули, що хтось іде, і сховалися. Але викрили нас, і Ліна вибігла. Її зловили і почали бити. Вони вбили її на моїх очах».
Коли Гай Мастерс вперше приїхала в школу-інтернат, згадує, що підлога була вкрита льодом, як на ковзанці. Її представили Оксані, маленькій дівчинці семи років, яка зростом не дотягувала до метра і важила всього лише 15 кг.
У 8 років їй остаточно ампутували одну ногу, а в 14 років — другу. Загалом вона перенесла двадцять операцій.
«Я не могла контролювати своє життя в Україні, дати відсіч, коли була безпорадною. Але щойно я опиняюся у воді, я закриваю очі і кожен раз, коли гребу, уявляю, що даю здачі комусь, хто мене вдарив. У мені досі багато злості і запитань, і це один із способів випустити це», — ділиться багаторазова призерка Паралімпійських ігор Оксана Мастерс.
Дарина Світла
