Шевченко розповів про дитинство в родині військового, переїзд до Херсона після виходу батька на пенсію у 1989 році, навчання у військовому училищі та початок служби. Після випуску Шевченка направили до військової частини в Очакові. Там, за його словами, він починав як командир взводу і доріс до командира частини.  Значну увагу в розповіді обвинувачений приділив службі після початку війни у 2014 році.

— Коли почалися всі дії Російської Федерації в Автономній Республіці Крим, у березні 2014 року мене направили в підрозділ, який формувався під Кримом. Почали на “Широкому Лані” і потім пішли під Крим. Грубо кажучи, з 10 березня 2014 року і до 26 квітня 2016 року я вдома бував лише по два дні, якщо відпускали після чергового завдання, — розповідав Шевченко.

За його словами, попри командну посаду, він особисто брав участь у бойових виходах разом із підлеглими. Зазначив, що за час бойових дій “нікого з них не привіз у цинкових трунах”. А сам мав 60 бойових виходів “але не “на нуль”, чим пишаються військовослужбовці, а туди, “за стрічку”, як у нас кажуть”.

Описуючи події липня 2014 року після бою за тодішній Дзержинськ (нині Торецьк), обвинувачений розповів, що його підрозділ пів дня перебував у будівлі міської ради під обстрілами. Після повернення, зазначив Шевченко, між ним і представником СБУ виник “великий конфлікт”.

— Нас трохи підвели: обіцяли, щойно ми візьмемо ключові позиції, одразу ж місто оточать і почнуть витісняти противника. Але цього не сталося. Вісім годин нас “палили” в міськраді. І цей громадянин (із СБУ — авт.) почав кричати на мене: “Як це так? Такого не може бути. Чому ви не загинули?”, — розповів обвинувачений та підкреслив, що не називатиме прізвище згаданого працівника СБУ через те, що судове засідання відкрите. Судді не заперечили.

Шевченко заявив, що ця розмова його шокувала, адже він щойно вийшов з-під обстрілу. За його словами, він почув попередження: “Ти ще про це пошкодуєш”.

Далі Шевченко перейшов до подій 2016 року, коли вже був командиром частини. Розповів, що тоді між ним і представниками СБУ стався ще один конфлікт. Цього разу через вимогу спецслужбістів передати ключі від кабінету його підлеглого для нібито несанкціонованого доступу. Обвинувачений заявив, що “послав їх у відомому напрямку” і сказав проводити такі дії лише офіційно.

Після цього, за словами Шевченка, вже щодо нього самого почалися перевірки, пов’язані із секретним діловодством. Тоді оглядали його кабінет і речі.

— Так, ще забув: коли мені сказали: “Ти дуже сильно пошкодуєш”, почалися спроби провокацій із боєприпасами в частині. Нібито знайшли “необліковані” боєприпаси і дуже чекали моїх дій. Мене вмовляли: “Зроби так, зроби так”. Я розумів, чим це загрожує, — сказав Шевченко.

Невдовзі постало питання про його подальшу службу. Шевченко стверджував, що у 2017 році його фактично усунули з посади, мотивуючи це висновком військово-лікарської комісії про непридатність.

— Я приїхав на прийом у Генштаб. Запитав: “Що відбувається, і чому так?”. На що громадянин Муженко (тодішній очільник Генштабу — авт.) сказав: “Вибач, вказівки. Я нічого зробити не можу”. Я змирився, здав посаду, — сказав Шевченко.

Після цього, за словами обвинуваченого, він чотири місяці перебував поза штатом, хоча до виходу на пенсію за вислугою лишалося півтора року. Тоді колишні побратими влаштували  в Очакові мітинг на підтримку Шевченка. Зрештою йому запропонували посаду в Одесі, щоб дослужити.

Шевченко звернувся до суду:

— Посада — начальник групи. Увага: групи, не служби і не відділу, як зазначає сторона обвинувачення, а саме групи ПЧБ (протичовнової боротьби та протипідводного диверсійного забезпечення штабу Командування ВМС — авт.). Обвинувачення стверджує, що російські агенти між собою згадували про завербованого начальника відділу.

Він також заявив про спроби провокаційних телефонних дзвінків. За словами обвинуваченого, такі ситуації траплялися і після його переведення до Одеси.

— Це не єдина спроба провокацій щодо мене. Приїжджали люди й казали: “З тобою вчинили нечесно, давай очолиш групу, і будемо боротися з неправдою”. Я жорстко відмовив. Потім ще була подібна спроба. І тут з’являється громадянин Малога і намагається спровокувати то одним, то іншим, — заявив Шевченко.

Також він заперечив, що передав росіянам інформацію про охорону британського судна, коли служив в Одесі.

Як каже слідство, у грудні 2018 року Олександр Буцький, керівник батальйону “ДНР”, у спілкуванні з представником російської спецслужби повідомляв, що від свого агента на псевдо “Кобзар” дізнався про прибуття британського корабля в Одесу та пов’язані з цим оперативні заходи.

На думку слідства, саме Шевченко є цим агентом. З-поміж іншого Буцький переповідав повідомлення від нібито Шевченка: “Надійшло розпорядження на ці дні: бути в підвищеній бойовій готовності, забезпечити охорону об’єктів. Зокрема за участі іноземних спеціалістів. Переглянути плани їхньої оборони. Готується нова провокація в Азовському морі”. Як відомо, наприкінці листопада 2018 року росіяни захопили в Азовському морі три українські судна, що прямували з Одеси до портів Бердянська й Маріуполя.

— Це припущення, що я комусь повідомляв про залучення моєї групи до охорони якихось суден Британії, — продовжив Шевченко. — Ваша честь, ця група — вже не “окопне бидло”, якщо говорити військовою мовою, а штабні працівники. Тобто люди, які сидять у штабі й дають рекомендації, пропозиції. Вони не займаються охороною і тим більше бойовими завданнями.

Шевченко повернувся до своєї біографії. У 2019 році, за його словами, він подав рапорт через хворобу дитини і повернувся до Очакова. У 2020-му йому запропонували посаду у відділі охорони та спостереження при управлінні ЖКГ Очаківської міськради, де він і почав працювати.

Далі Шевченко переповів події після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Він заявив, що залишився з родиною в Очакові та долучився до організації оборони міста. Доставляв гуманітарну допомогу, супроводжував інкасаторів, облаштовував укриття. Додав, що допомагав ГУР із доставкою певного “вантажу” на Кінбурнську косу, від чого постраждали росіяни.

Підсудний перейшов безпосередньо до обвинувального акту, згідно з яким йому інкримінують держзраду та зберігання незареєстрованого карабіна. Спершу пояснив свої контакти з Ігорем Малогою.

За радянських часів Малога служив у військово-морському флоті. У 2014 році в Криму він погодився співпрацювати з ФСБ. Під виглядом волонтера через контакти у війську збирав для росіян розвідувальні дані. Саме Малога підшукував військовослужбовців для спецоперації з викрадення командувача ССО Ігоря Луньова.

За даними слідства, Ігор Малога завербував Шевченка і отримував через нього секретну інформацію. У 2021 році Малогу засудили за державну зраду. Він уклав зі слідством угоду про визнання винуватості й отримав 5 з 12 можливих років за ґратами. Строк його ув’язнення сплив у грудні 2025-го.