Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.

Олег Олива родом з Буська, що на Львівщині. Після школи він вступив до військової академії, де навчався на факультеті підготовки фахівців управління діями підрозділів десантно-штурмових військ.

Далі розпочав службу командиром взводу, а потім обіймав посади командира роти та заступника командира батальйону. У різні періоди в його підпорядкуванні перебували десятки й навіть сотні військовослужбовців.

“Свою бойову службу Олег Олива розпочав у 2019 році на Луганському напрямку. Перші ротації проходив у районі Щастя, згодом – поблизу Зайцевого. Повномасштабне вторгнення зустрів на Луганщині поблизу Біловодська, де підрозділ забезпечував прикриття державного кордону.
Пізніше воював на різних ділянках фронту, зокрема під Рубіжним, Сєвєродонецьком, на Ізюмському напрямку, брав участь у боях за Лиман та Святогірськ”, – розповіли у відомстві.

1 січня 2024 року через вибух гранати Олег отримав серйозне поранення обличчя. У нього була зламана верхня щелепа, травми носа й голови. Лікарям довелося відкривати череп, щоб видалити новоутворену гематому у мозку. Олег втратив частину лобної кістки та око.
«І звик брати відповідальність за свої рішення. У війську від них часто залежить життя людей. Управління процесами та людьми – це те, що я добре знаю”, – каже Олег Олива. Попередньою директоркою Українського ветеранського фонду була Каріна Дорошенко.