Вінницька громада попрощалася із полеглим Захисником Євгеном Поповим.
Він став добровольцем на захист України у грудні 2023 року. Служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, був навідником броньованого тягача. Виконував бойові завдання на Харківщині, Бахмутському та Куп’янському напрямках. Попри поранення і контузії, залишався в строю. Нагороджений відзнаками «Бахмутський рубіж», «Кров за Україну» та медаллю «Захиснику Вітчизни». Загинув 5 березня поблизу села Добропасове Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 22 роки.
Народився 14 квітня 2003 року у Маріуполі. Після школи здобув фах кухаря-кондитера, проходив строкову службу.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олексієм Вербоватим.
Він брав участь в АТО/ООС і захищав Україну з початком повномасштабного вторгнення. Свій останній бій прийняв 13 березня, виконуючи бойове завдання поблизу міста Слов’янськ Донецької області. Наказом командування йому присвоєно звання капітана (посмертно). Йому було 32 роки.
Народився 9 липня 1993 року у Вінниці. Закінчив школу №8, коледж економіки і права Вінницького кооперативного інституту та Національну академію внутрішніх справ. У 2012–2017 роках служив у 40-му полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України, згодом — у підрозділах СБУ.
«На щиті» в Оратівську громаду повернувся захисник Олександр Моруга, 12 вересня 1984 року народження, житель с. Мервин.
Кулеметник першого відділення охорони, солдат Олександр Моруга був призваний на військову службу по мобілізації 22 червня 2024 року. Його життя обірвалося 11 березня 2026 року.
У Немирівській громаді попрощалися із загиблим героєм Олександром Чечуєм.
Підтвердився факт загибелі захисника, жителя м. Немирів – Чечуя Олександра Вікторовича, 18 липня 1969 року народження, який з 27 лютого 2026 року вважався безвісти зниклим.
На 50-му році життя під час виконання бойового завдання загинув житель Турбівської громади Олексій Киричук.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Тарасом Сіріком.
Він добровільно долучився до Збройних сил України восени 2024 року. Служив у складі 3-ї окремої штурмової бригади, був стрільцем, помічником гранатометника. Загинув 16 травня поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Йому був 21 рік.
Народився 18 лютого 2004 року у місті Сіверськ Бахмутського району. Навчався на кухаря-кондитера, працював пекарем на хлібозаводі, згодом — барменом і менеджером у кафе-ресторанах.
Тростянеччина в жалобі…
8 березня, боронячи українську землю і виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області, обірвалось життя лейтенанта Олександра Гонти із с. Ілляшівка.
Олександр – заступник командира роти вогневої підтримки військової частини А4635 505 окремого батальйону морської піхоти.
Йому було 34 роки.
У Гнаткові попрощалися із загиблим воїном Юрієм Патраном.
21 лютого 2026 року під час виконання обов’язків військової служби на Сумщині загинув 48-річний військовослужбовець Збройних сил України Юрій Патран із Гнаткова.
Юрій народився 24 травня 1977 року у селі Яланець. Певний час виховувався в інтернаті, проживав із бабусею. Останні роки чоловік мешкав у Гнаткові.
Юрій був мобілізований 29 червня 2025 року. Служив у кулеметному відділенні взводу вогневої підтримки 5-го батальйону територіальної оборони.
21 лютого 2026 року поблизу села Іскрисківщина Сумського району хоробрий воїн загинув під час виконання бойового завдання.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Чорним.
Олександр став до лав війська у травні 2024 року. Служив у взводі зв’язку 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади, виконував бойові завдання на Краматорському напрямку. За вправність неодноразово був відзначений командуванням. Загинув 3 березня поблизу міста Лиман Донецької області. Йому було 47 років.
Народився 11 червня 1978 року у Вінниці. Після закінчення школи вивчився на столяра у Вищому професійному училищі №7. Працював за спеціальністю на підприємствах міста, останніми роками — кухарем у закладі громадського харчування.
Липовецька громада зустрічала «на щиті» загиблого захисника Миколу Печолата, жителя с. Лукашівка.
Микола Печолат народився 11 березня 1989 року в селі Лукашівка. Навчався у Зозівському аграрному ліцеї. Здобув спеціальність механізатора. Відслужив строкову військову службу. Після демобілізації працював будівельником.
З перших днів широкомасштабної війни, із 24.02. 2022 року, добровольцем став на захист суверенітету та незалежності України.
Стрілець-помічник гранатометника служив у складі 46 ДШВ І-ої аеромобільної бригади. Останнє місце дислокації – Донеччина.
27 травня 2025 року не повернувся із завдання і з того часу вважався зниклим безвісти. Тепер стало відомо, що воїн загинув у районі н.п. Андріївка Волноваського р-ну Донецької обл. 27 травня 2025 року.
У селі Карбівка громада провела на вічний спочинок полеглого захисника Олега Гардецького.
Олег народився 11 лютого 1986 року у с. Шиманівка на Тепличчині. Згодом родина переїхала до с. Карбівка.
Чоловік був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2024 року. Службу проходив у званні матроса розвідника-далекомірника відділення управління командира самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
Із жовтня 2024 року зв’язок з воїном обірвався. Довгий час він вважався зниклим безвісти. Після репатріації тіл, внаслідок експертизи ДНК, особу Олега Гардецького було встановлено та підтверджено факт його смерті.
Згідно з експертними заходами, було з’ясовано, що 16 жовтня 2024 року Герой загинув у районі населеного пункту Зелений Шлях Курської області рф в результаті мінометного обстрілу з боку противника.
Погребищенська громада зустріла воїна «на щиті».
Повернувся додому курсант 2 навчального взводу 5 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини, солдат Олександр Шумаков, 22 квітня 1984 року народження, житель м. Погребище.
Олександр народився 22 квітня 1984 року в м. Погребище. Навчався у Погребищенській ЗОШ №2. Працював різноробочим на різних підприємствах міста. Був призваний на військову службу 4 лютого 2026 року. Олександр помер 6 березня 2026 року у місці тимчасового розташування навчального підрозділу в м. Ладижин.
Підтвердилась загибель військового з Цекинівки – Петра Поблоцького.
Тривалий час Петро вважався зниклим безвісти, і лише тепер Ямпільська громада отримала офіційне підтвердження його загибелі.
Рядовий, гранатометник 10го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону однієї із військових частин Петро Поблоцький загинув 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новоівановка Суджанського району Курської області.
«На щиті» у Барську громаду повернувся мужній воїн, солдат Леонід Бевзюк, 1968 року народження, житель с. Окладне.
Він служив розвідником-далекомірником другого зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу першого батальйону територіальної оборони в/ч А7048.
Його життя обірвалося 9 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Самгородоцька громада попрощалася із Олегом Лехкодухом.
Олег Лехкодух народився 8 липня 1975 року у місті Козятин. Після закінчення школи навчався у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту за спеціальністю «помічник машиніста». Згодом проходив строкову військову службу у місті Біла Церква. Після демобілізації працював на Козятинській нафтобазі.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2023 році Олег Лехкодух був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у складі військової частини А 4860, виконував бойові завдання разом із побратимами. Ніс службу у місті Чугуїв Харківської області. Повернувся додому у коротку відпустку, 12 березня 2026 року його серце зупинилося.
ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна з Махнівської громади Олександра Яцькова.
Понад два роки рідні жили надією. Спочатку – звістка про загибель, потім статус «безвісти зниклого». І лише на початку березня 2026 року експертиза ДНК остаточно підтвердила: захисник загинув 24 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання.
На війні загинув житель села Дашківці Віктор Коваленко.
Віктор Петрович народився 26 листопада 1974 року. Закінчив Прибузьку школу-інтернат, після якої пішов на службу до лав Збройних сил у 1992 році.
Був призваний на військову службу 7 серпня 2023 року. Служив розвідником- мінером третьої групи спеціальної розвідки, військова частина А 1445.
Виконував бойове завдання у районі населеного пункту Воздвижівка Пологівського району Запорізької області. 10 березня 2026 року загинув внаслідок ураження противником керованою авіаційною бомбою.
Барська громада зустріла «на щиті» захисника Костянтина Костенюка.
9 березня 2026 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, загинув житель села Семенки, солдат Костенюк Костянтин Вікторович, 1986 року народження.
Костянтин служив оператором безпілотних літальних апаратів і сапером інженерно-саперної роти в/ч А2300.
Після майже двох років невідомості підтвердився факт загибелі Василя Василюка з Ксаверівки.
Василь народився 5 січня 1984 року в селі Павлівка Погребищенського району. Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища №42 міста Погребище, де здобув професію кухаря-кондитера. Пройшов строкову службу в лавах Збройних сил України. У 2009 році переїхав у село Ксаверівка. Разом із братами він заснував власну кузню. Працював також у ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД».
Із початком повномасштабного вторгнення росії Василь Васильович обороняв рідне село у складі місцевої ДФТГ, а згодом, після мобілізації, став старшим стрільцем-оператором у 411-му окремому стрілецькому батальйоні (військова частина А4689).
Воїн мужньо виконував бойові завдання на Сході України — поблизу міста Лиман Донецької області. Пройшов найтяжчі напрямки фронту Донецької та Луганської областей. За зразкову службу, мужність і вірність присязі був неодноразово нагороджений подяками від командира батальйону, а також отримав почесний нагрудний знак 411-го ОСБ «За мужність та хоробрість».
У травні 2024 року, родина отримала звістку: Василь Василюк вважався зниклим безвісти. Аж ось підтвердилося, що Герой загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Донецької області.
Чернівецька громада отримала сумну звістку.
23 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Дробишеве Краматорського району Донецької області внаслідок удару ворожого FPV-дрону загинув старший лейтенант Андрій Боднар.
Андрій проходив військову службу на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Тульчинська громада повідомила про загибель солдата Азамата Абдрахманова.
Азамат народився 7 грудня 1980 року в Казахстані. До п’ятого класу навчався там, а у 1990 році разом із родиною переїхав до України. Закінчив 9 класів Горишківської школи Томашпільського району. У 1995 році разом із родиною переїхав до села Шура-Копіївська.
У 1997–1998 роках навчався у професійно-технічному училищі №41 м. Тульчин, де здобув професію тракториста. Працював у тракторній бригаді СВАТ «Дружба».
Був мобілізований 23 лютого 2023 року. Службу проходив навідником 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти.
У квітні 2023 року Азамат зник безвісти під час виконання бойового завдання неподалік села Богданівка Бахмутського району Донецької області. Згодом його тіло було повернуто під час обміну та ідентифіковано за результатами експертизи ДНК. Встановлено, що воїн загинув 10 квітня 2023 року, захищаючи Україну.
Липовецька громада зустріла «на щиті» захисника Віктора Москалюка.
Віктор народився 25 серпня 1980 року. По закінченні Зозівської ЗОШ здобув професію у Зозівському ПТУ за фахом водій-тракторист.
Двічі ставав на захист Батьківщини. У 2014 році добровольцем і у 2024 році – за мобілізацією. Воював у найгарячіших точках лінії фронту у складі 142-ї бригади Сухопутних військ ЗСУ стрільцем-снайпером механізованого батальйону.
Воював на Запорізькому напрямку. В одному з боїв у листопаді 2025 року був важко поранений, лікарям не вдалось врятувати життя воїна.
