Таїнство покаяння – це таке Таїнство, в якому віруючий при покаянні у своїх гріхах і сповіданні їх Богові перед священником отримує від Бога відпущення гріхів.
Людина, що сповідається, кається перед Самим Богом, а не перед священником: у цьому випадку священник – свідок щирості покаяння, а істинним здійснителем Таїнства є Господь Бог.
Таїнство покаяння – це не насильницьке випитування священником з грішника відомостей про його гріхи, не допит із винесенням підсумкового обвинувального вироку, але й не розмова про недоліки, і сумніви грішника. У міру сповідання грішника священник має право ставити йому доречні запитання, а після завершення його сповіді, якщо це доречно, призначити епітимію.
Таїнство покаяння має на меті серцеву скорботу грішника про свої гріхи, бажання очищення, вмирання для гріха і пожвавлення для святості.
Помилково думати, що формальне перерахування своїх гріхів є Таїнством покаяння.
Можливість брати участь у Таїнстві Покаяння – один з найдивовижніших дарів, які занепала людина отримала від Бога: скільки б ми не відступали від Бога і не зраджували Його, Він все одно залишає нам можливість повернутися до Нього.
Покаяння має кілька аспектів: усвідомлення гріха, каяття в ньому, сповідання його перед Богом і, безумовно, бажання змінитись.
Для отримання прощення гріхів від сповідника потрібно, щире покаяння, і справжнє їхнє сповідання, твердий намір виправити своє життя, віра в Ісуса Христа і надія на Його милосердя.
Належна участь християнина в Таїнстві Покаяння може сприяти умиротворенню його совісті, встановленню миру в душі, утриманню від тих чи інших гріхів.
Якщо грішник відчуває потребу у ґрунтовній бесіді зі священником, у його порадах, рекомендаціях, для цього можна зустрітися з ним у зручний для нього час; немає необхідності обов’язково робити це під час здійснення Таїнства Сповіді.
Нехтування участю в Таїнстві Покаяння і відкладення цього на потім може сприяти притупленню совісті і навіть духовної смерті, крім того, людина може померти раніше, ніж встигне покаятися.
Таїнство покаяння встановлено Самим Господом, який сказав своїм учням: «Кому простите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться» (Ін.20,23).
