Олександр Хемій

У Хмельницькому провели в останню земну дорогу старшого лейтенанта Олександра Хемія.

У 2022 році  він вступив до лав 65-ї окремої механізованої бригади. Згодом брав участь у формуванні 56-го окремого стрілецького батальйону. Служив командиром взводу, а пізніше очолив роту. За словами побратимів, Олександр був відповідальним, уважним до підлеглих і завжди підтримував інших бійців.

Із 21 квітня 2024 року Олександр Хемій вважався зниклим безвісти. Поховали військового майже через два роки після загибелі.

Йому назавжди 39 років.

Олександр Ворона

У селі Шаровечка Хмельницького району попрощалися з Героєм Олександром Вороною. Він був родом із Донеччини, останні роки проживав у Хмельницькій громаді.

Захисник загинув 16 березня під час виконання бойового завдання поблизу села Щербаки Пологівського району Запорізької області.

Йому назавжди залишиться 29 років.

Олександр Гнатюк

У Славутській громаді вшанували пам’ять молодшого сержанта Олександра Гнатюка. Воїн – 1979 року народження. Він загинув у бою за свободу та незалежність України.

Михайло Дем’янчук

У Старокостянтинові попрощалися з головним сержантом Михайлом Дем’янчуком.  Він народився 7 червня 1989 року на Ізяславщині, останні роки проживав у Старокостянтинові.

Михайло був професійним військовим, брав участь у бойових діях під час АТО/ООС, з перших днів повномасштабного вторгнення воював на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині. Під час служби отримував поранення, однак після лікування повертався у стрій.

Був членом ГО «Учасники АТО міста Старокостянтинова».

Воїн загинув 23 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Дмитро Ланчук

У Шепетівці провели в останню путь молодшого сержанта Дмитра Ланчука, 1990 року народження.

Захисник загинув 30 грудня 2024 року на Покровському напрямку.

Роман Хоменко

Славута попрощалася з прикордонником Романом Хоменком.

Він народився 12 листопада 1996 року в Славуті. У 2012–2015 роках здобував професію у Плужненському аграрному ліцеї. Згодом разом із дружиною працював за кордоном.

8 листопада 2023 року Роман підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Він став до лав захисників у складі 9 прикордонного загону імені Січових стрільців (військова частина 1495). Свій шлях Роман проходив на посаді молодшого інспектора 1 категорії — водія (сапера) групи інженерної розвідки відділення прикордонної комендатури швидкого реагування.

27 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новий Донбас Покровського району захисник отримав поранення, несумісне з життям.

Йому було лише 29 років.

Руслан Березюк

До Теофіпольської громади назавжди повернувся загиблий військовий Руслан Березюк із села Шибена.

Він народився 1 листопада 1977 року. До лав ЗСУ став 1 липня 2024 року. Після навчання за кордоном був направлений на Донеччину.

Від 26 березня 2025 року Руслан вважався безвісти зниклим. Лише нещодавно підтвердилося найгірше — 26 березня 2025 року поблизу населеного пункту Тарасівка Краматорського району Донецької області під час бойового завдання військовий отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок ворожих ударів FPV-дронів.

Михайло Кліменчук

У Чорноострівській громаді попрощалися із захисником Михайлом Кліменчуком. Він народився 13 лютого 1978 року в селі Педоси. Навчався у Хмельницькому ВПТУ №11, здобув професію газоелектрозварювальника.

У 2014 році чоловік став на захист України. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року знову повернувся до війська. Служив у складі ракетної бригади.

Вважався безвісти зниклим. З’ясувалося, що 25 червня 2024 року поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області Михайло Кліменчук загинув під час виконання бойового завдання.

Йому було 46 років.

Дмитро Шостак

У Хмельницькій громаді попрощалися із солдатом Дмитром Шостаком.

Понад два роки військовий вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Він загинув 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Йому було 32 роки.

Геннадій Климовський

Кам’янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Геннадієм Климовським.

Він народився 26 лютого 1977 року, здобув середню спеціальну освіту. До лав Збройних сил України був мобілізований 30 грудня 2024 року. Служив старшим стрільцем-оператором у механізованому підрозділі.

Геннадій загинув 10 березня 2026 року поблизу населеного пункту Тарасівка Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Його ідентифікували за результатами ДНК-експертизи.

Йому навіки 49 років.

Дмитро Пасічник

У Волочиській громаді провели в останню дорогу солдата Дмитра Пасічника.

Він народився 24 липня 1988 року в селі Левківці. Після школи здобув професію тракториста-машиніста, працював у сільському господарстві.

До війська був мобілізований 15 червня 2024 року. Після підготовки виконував бойові завдання на Донеччині. Із 9 вересня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилося, що цього ж дня Герой загинув під час виконання бойового завдання.

Василь Голянич

У Славутській громаді провели в останню путь військовослужбовця Василя Голянича. Він народився 2 березня 1977 року у місті Шепетівка.

Здобув освіту у Львівському інституті внутрішніх справ та Львівському державному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». Отримав кваліфікацію юриста.

У 1998 році розпочав службу в Славутському районному відділі поліції, працював слідчим. За 25 років служби отримав звання майора поліції. Був неодноразово відзначений грамотами та подяками, занесений на Дошку пошани. Серед нагород — медалі «За сумлінну службу» ІІ та ІІІ ступенів, нагрудні знаки «За відзнаку в службі» І та ІІ ступенів, а також відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції».

26 лютого 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Служив стрільцем у складі 88 батальйону 106 бригади.

Брав участь у боях на Донецькому, Харківському та Луганському напрямках. У 2022 році під час боїв за Бахмут отримав поранення, однак після реабілітації повернувся на фронт. Згодом був переведений на посаду кулеметника.

За службу нагороджений відзнакою «За честь, відвагу, мужність та силу» 88 окремого батальйону територіальної оборони.

3 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області Василь Голянич зник безвісти. Та, на жаль, підтвердилося найгірше — воїн загинув.

Дмитро Мазур

У селі Райківці попрощалися із Дмитром Мазуром. Він народився 26 липня 1999 року. Загинув 14 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у місті Лиман Краматорського району Донецької області.

Олег Оріхов

Чемеровецька громада втратила  воїна Олега Оріхова.

Він народився 5 травня 1977 року в селі Криків. Вступив до Кутковецького професійно-технічного училища, де здобув спеціальність тракториста. Працював комбайнером у місцевому господарстві. Згодом тривалий час проживав на Івано-Франківщині.

До лав Збройних сил України був мобілізований 24 вересня 2024 року Івано-Франківським РТЦК та СП. Служив стрільцем у бойовому підрозділі та виконував завдання на Донеччині.

1 грудня 2024 року родина отримала повідомлення про його зникнення безвісти. Нині підтверджено, що в цей день він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Курахового Покровського району внаслідок інтенсивних обстрілів.

Герою було 47 років.

Олександр Побережнюк

У Білогірській громаді повідомили про смерть Олександра Побережнюка, мешканця села Данилівка.

Значну частину життя він присвятив захисту України: був учасником АТО, а після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ.

Серце захисника перестало битися 18 березня 2026 року під час лікування.

Воїну було 55 років.

Дмитро Петрук

Новоушицька громада втратила молодшого сержанта Дмитра Петрука з позивним «Тернопіль».

Він народився 24 квітня 1993 року у селі Пізнанка на Тернопільщині. Навчався у школі села Глібів, згодом здобув освіту у Вищому професійному училищі технологій та дизайну за спеціальністю “виготовлення художніх виробів з дерева”. Працював на виробництві кабельно-провідникової продукції.

У 2018 році одружився, проживав із сім’єю у Хмельницькому, а після початку повномасштабної війни переїхав у село Струга.

8 квітня 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у складі 54 окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи у штурмовій розвідувальній роті. Пройшов важкі бої, неодноразово отримував поранення, але після лікування повертався на фронт. За службу був нагороджений відзнакою «Хрест 54 ОМБР» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Обіймав посаду командира відділення і мав звання молодшого сержанта.

Загинув 13 березня 2026 року на Донеччині від важких поранень під час виконання бойового завдання.

Йому було 32 роки.

Євгеній Галушко

«На щиті» повернувся хмельничанин Євгеній Галушко.

Він народився 19 грудня 1980 року. До мобілізації влітку 2023 року працював на одному з місцевих ринків.

Після військової підготовки виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Проходив службу у складі 42-ї окремої механізованої бригади.

Із осені 2023-го вважався зниклим безвісти. Провівши дві ДНК-експертизи, було підтверджено — військовослужбовець загинув 10 листопада 2023 року у Бахмутському районі, поблизу населеного пункту Кліщіївка.

Йому було 42 роки.

Володимир Смірнов

У Хмельницькому попрощалися із воїном Володимиром Смірновим.

До війни він працював у будівельній сфері.

Володимир Смірнов служив у складі 67 окремої механізованої бригади. Загинув у грудні 2024 року в Курській області. Тривалий час його вважали зниклим, а особу вдалося підтвердити лише за результатами ДНК-експертизи.

На момент загибелі йому було 45 років.

Сергій Войтков

Хмельницький попрощався із захисником  Сергієм Войтковим.

Сергій мав вищу освіту та до війни працював у Райковецькій виправній колонії.

Він служив у складі 33 окремої механізованої бригади. У 2022 році добровільно став на захист України.

Із 28 серпня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо про його загибель.

Сергію було 37 років.

Дмитро Гіліс

У Хмельницькому прощалися із солдатом Дмитром Гілісом, 1986 року народження.

Навчався у Хмельницькому політехнічному коледжі, пізніше — у Національному університеті «Львівська політехніка». Після завершення навчання пройшов службу в армії, згодом успішно працював у сфері ІТ.

7 грудня 2023 року він був призваний до лав Збройних сил України. Служив оператором дронів.

21 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання під Покровськом Дмитро отримав важке поранення. Понад пів року тривала його запекла боротьба за життя, проте 14 березня 2026 року серце воїна зупинилося.

Йому було 39 років.

Сергій Кухар

На фронті загинув житель села Черче Сергій Кухар, 02.09.1995 року народження.

16.07.2025 року Сергій Кухар був мобілізований на службу в армії. Став механіком-водієм-радистом однієї з понтонно-мостових бригад Збройних сил України. Воював на Харківщині.

21 березня 2026 року Сергій Кухар загинув поблизу населеного пункту Старовірівка Харківської області під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого FPV-дрону.

Йому назавжди 30.

Микола Кісельов

У Кам’янці-Подільському провели до місця останнього спочинку захисника Миколу Кісельова.

Герой загинув 15 березня 2026 року, виконуючи військовий обов’язок із захисту України.

Воїну навіки залишиться 44.і