Вінницька громада провела останньою земною дорогою воїна Володимира Шевчука.
Володимир обрав шлях захисника України. Після строкового армійського вишколу він продовжив службу за контрактом. Із осені 2024 року воював у лавах 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Був мінометником. Свій останній бій воїн прийняв 21 лютого поблизу села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 26 років.
Тростянеччина прощалась із захисником України – Ігорем Войтенком із села Козинці Ободівської СТГ.
Старший лейтенант Ігор Войтенко, заступник командира мотопіхотного батальйону військової частини А4860, загинув 9 березня 2026 року в бою за Україну в районі населеного пункту Тищенківка Куп’янського району Харківської області.
Зупинилось серце військовослужбовця із Хмільницького району Вадима Козака.
Вадим Козак, 1976 року народження, житель с. Уланів, помер 29 березня 2026 року.
Луко-Мелешківська громада втратила захисника із села Пилява – Михайла Лукасевича, 7 червня 1975 року народження.
Михайло проходив службу у лавах Збройних сил України, був командиром бойової машини. Життя захисника обірвалося 18 березня 2026 року внаслідок отриманих травм.
Вінницька громада попрощалася із оборонцем України Костянтином Бондаренком.
Вінничанин Костянтин Бондаренко – Пітон – добровільно долучився до захисту Батьківщини у перші дні повномасштабного вторгнення. Він воював у складі 154-ї окремої механізованої бригади. Був сержантом, командиром взводу обслуговування та ремонту батальйону безпілотних систем. Брав участь у найгарячіших ділянках фронту. Загинув воїн 24 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петрівське Запорізької області. Йому навічно залишилося 36 років.
За сумлінне і самовіддане служіння своєму народові та гідне виконання військового обов’язку Костянтин Бондаренко був неодноразово відзначений грамотами командування частини, а також нагороджений медалями «Хоробре серце» та «Покликані війною».
Чергова болюча звістка сколихнула Гайсин.
20 березня 2026 року поблизу населеного пункту Щербаки Запорізького району Запорізької області під час виконання бойового завдання загинув гайсинчанин, старший солдат Михайло Безскурський, 1981 року народження.
Михайло Іванович був стрільцем-вогнеметником 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 9-го механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А4955.
Шаргородщина втратила захисника Олега Ледяйкіна, 21 червня 1976 року народження, жителя міста Шаргород.
Вірний військовій присязі, Олег Миколайович віддано і мужньо захищав Україну від ворога, був відважним побратимом, добрим другом.
23 березня 2026 року серце воїна зупинилось внаслідок хвороби.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Василем Нагулом.
Василь став до лав ЗСУ в лютому 2025 року. Служив кулеметником 158-ї окремої механізованої бригади, виконував бойові завдання на Східному напрямку. Загинув 21 серпня поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Донецької області. Йому був 41 рік.
Народився 16 грудня 1983 року у Вінниці. Закінчив школу №3, здобув фах каменяра-зварювальника у ПТУ №5. Працював у будівельній сфері.
Барська громада у скорботі.
Лави небесного воїнства поповнив головний сержант Сергій Тіхонов, 1970 року народження, житель с. Слобода-Ялтушківська.
Сергій був командиром відділення зв’язку взводу зв’язку військової частини А5079. Життя Сергія Володимировича обірвалося раптово 8 березня 2026 року в Харківській області.
Підтвердився факт загибелі Романа Зайця, 21 березня 1985 року народження, жителя села Даньківка Шпиківської громади.
Солдат Заєць Роман служив водієм-кранівником відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт 3-ї ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону.
14 січня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Богуславка Ізюмського району Харківської області він прийняв свій останній бій.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Тарасом Коциловським.
Тарас добровольцем долучився до Збройних сил України. Після навчання у Великобританії служив стрільцем у 72-й ОМБр імені Чорних запорожців. У 2022 році під Бахмутом був поранений, але згодом повернувся у стрій. Загинув 13 березня поблизу селища Красноторка на Донеччині. Йому було 42 роки.
У бою за Україну загинув В’ячеслав Грамарчук, 16 серпня 1979 року народження, житель села Уланів.
Його життя обірвалося 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Світле Покровського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Єгором Яремком.
Єгор Яремко став до лав ЗСУ у 2025 році. Як лейтенант медичної служби виконував бойові завдання у складі 109-ї окремої бригади тероборони. Загинув 17 березня під час евакуації поранених побратимів біля Дружківки на Донеччині. Йому було 29 років.
«На щиті» у Погребищенську громаду повернувся електрик-дизеліст інформкомунікаційного вузла батальйону управління військової частини, солдат Сергій Лаба, житель с. Малинки.
Сергій народився 15 вересня 1969 року в селі Корчиха Карлівського району Полтавської області. Навчався у Ординецькій школі Погребищенського району Вінницької області та у Степанківській середній школі. Проходив військову службу. До Збройних сил України чоловіка мобілізували 30 грудня 2022 року. Він мужньо виконував бойові завдання по березень 2026 року.
Воїн помер 18 березня 2026 року під час проходження військової служби в населеному пункті Степанівка Сумського району Сумської області.
У Гайсині провели в останню дорогу солдата Андрія Делікатного.
Андрій народився 17 травня 1989 року в м. Гайсин. Навчався у міській середній загальноосвітній школі №7. Працював у будівельній сфері. Восени 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ. Службу проходив у званні солдата на посаді сапера 3-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А 2980.
Його життя обірвалося 9 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новопідгороднє у Синельніковському районі Дніпропетровської області внаслідок вибуху ворожого пристрою невідомого походження на бойовій позиції.
На війні загинув захисник України Олександр Понько.
Олександр народився у місті Шаргород 26 липня 1980 року. Чоловік перебував за кордоном. Проте, повернувшись, у червні 2025 року став до лав Збройних сил України. У званні матроса служив оператором безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів.
25 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання, воїн загинув у районі населеного пункту Олексіївка Дніпропетровської області.
Гайсинська громада попрощалася з полеглим капітаном Геннадієм Шпаком. Геннадій народився 15 грудня 1973 року у с. Зятківці. Пізніше родина переїхала до Гайсина. Після закінчення школи Геннадій вступив до Львівського військового училища. За вищою військовою освітою подався до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького у м. Хмельницький. Після закінчення все своє життя прослужив у прикордонних військах та вийшов у запас на пенсію.
Після повномасштабного вторгнення із 2022 року мобілізувався у піхоту. Протягом 4-х років виконув бойові завдання по всій лінії фронту.
Служив у званні капітана на посаді заступника командира 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 159-ї окремої механізованої бригади.
Поліг 17 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на позиціях неподалік населеного пункту Буцківка Богодухівського району Харківської області.
За період служби неодноразово був нагороджений орденами «Відвага, мужність, честь» (І, ІІ, ІІІ ступенів) від Спілки ветеранів АТО і силових структур, протягом 2023-2024р.р., орденом «За доблесть та звитягу», медаллю «За службу українському народу», медаллю «Ветеран війни».
Луко-Мелешківська громада втратила свого земляка – Вадима Балейка, жителя села Парпурівці, 1991 року народження.
Вадим проходив військову службу у лавах Збройних сил України.
Помер у госпіталі.
Козятин прощався із захисником Артемом Шульгою.
Артем народився 27 червня 1982 року в с. Андріївка на Донеччині. Навчався у місцевій школі. У 12 років хлопець втратив маму. Переїхав до бабці й тітки в с. Якимівка у Запорізької області. В 15 років вступив до залізничного училища. Працював у локомотивному депо.
29 грудня 2022 року Артем Васильович був призваний до лав Збройних сил України. Воював на Півдні і Сході. Під час боїв біля Бахмута отримав травми. Переніс 5 операцій. Почав займатися ремонтом військового оснащення.
20 березня 2026 року в бою у районі населеного пункту Новотаромське Криворізького району Дніпропетровської області солдат, майстер 1 рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем 1 ремонтної роти військової частини А5213, загинув.
Теплицька громада втратила захисника Сергія Іщенка, 1 березня 1976 року народження.
Сергій народився і проживав у селі Степанівка. Навчався у Теплицькому професійному аграрному ліцеї. Проходив строкову військову службу. Працював у сільському господарстві, а згодом у ТОВ «КУБЛИЧ ГРЕЙН».
2 квітня 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу на посаді водія 3-го мінометного взводу мінометної батареї з механізованого батальйону у складі 159-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 23 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі села Плоске Куп’янського району Харківської області.
Тростянеччина в жалобі.
23 березня обірвалося життя захисника України – Олексія Кузіна з села Тростянчик.
Старший сержант Олексій Кузін, командир відділення охорони 1-го взводу охорони 5-ї роти охорони 3-го батальйону охорони військової частини Т0930, помер у госпіталі в місті Київ. Йому було 50 років.
Трагічна новина про втрату надійшла до Городківської громади.
Під час захисту Батьківщини загинув Михайло Ковальчук, 21 червня 1998 року народження, житель села Кісниця.
Старший сержант Ковальчук Михайло служив головним сержантом 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення .
Воїн загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на напрямку Новобахметьєво Краматорського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
