Бо там лише коли стануть «ніщебродами» зрозуміють, як пуйло їх «любить».
В ніч на 5 квітня 2026 року відбулося чергове показове зґвалтування російської нафтогазової економіки.
Сили оборони розстрілюють їхні стратегічні активи як у тирі. Жодних ілюзій у російських терористів не лишилося, вони завивають від власної безпорадності, бо відчути себе в безпеці вони більше не зможуть ніде.
Розберемо тактику, від якої зараз істерично скиглять російські Z-воєнкори. У світлу пору доби українські сили запускають метеоритний дощ із дешевих дронів-приманок. Російська стіна ППО на кордоні рефлекторно випльовує на них свої зенітні ракети вартістю в сотні тисяч баксів кожна. Боєкомплекти «Панцирів», «Торів», «Буків», С-300 та С-400 просто обнуляються. Їхній ВПК фізично неспроможний виробляти ракети в такому темпі, щоб перекрити масове українське виробництво БПЛА. А вже за кілька годин, у темну пору доби, на наднизьких висотах у пару десятків метрів, непомітно заходять основні ударні дрони. Deep strike та middle strike працюють безперебійно.
Українські безпілотники почуваються в повітряному просторі РФ як у себе вдома, методично добиваючи цілі, залишені без захисту.
Тепер до конкретних результатів цього сафарі.
Головний трофей ночі – монструозний НПЗ «Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез» у Кстово. Раніше туди не могли пробитися через щільну ППО, били по суміжних хімзаводах промзони, але тепер захист зламано. Це стратегічний вузол, який переробляє 17 мільйонів тонн нафти на рік (солідний масштаб на рівні з Кірішським та Омським НПЗ, які переробляють по 20 мільйонів). Цей завод виготовляв понад 50 видів продукції, забезпечував авіаційним і дизельним паливом російський ВПК та окупаційну армію, а головне – давав 30% всього бензину для зажерливого московського регіону. Там стояло надзвичайно дороге, ефективне американське та німецьке обладнання, якого немає на інших НПЗ, де вже давно ліплять китайські підробки. Результат удару: масштабна пожежа, величезне вогняне озеро, що розлилося по території, вигорілі установки та резервуари. Це гарантована часткова або повна зупинка підприємства, яка стає в один ряд із раніше виведеними з ладу Ярославським, Кірішським та Уфимським НПЗ (останній втратив третину виробництва). Москвичі скоро відчують війну через порожні баки своїх авто, а логістика окупантів залишиться без палива.
Другий розйоб – стратегічний порт Приморськ на Балтиці, головна експортна артерія сирої нафти РФ (на відміну від Усть-Луги, що перекидала нафтопродукти). Це вже третій успішний удар за останні 12 днів. Цього разу знищено не просто бочки, а кінцеву насосну станцію магістрального нафтопроводу. Місцевий губернатор Дрозденко жалюгідно відзвітував про «безпечне вигоряння». Перекладаю з мови рашачиновників: труба розірвана в шмаття. З урахуванням попередніх ударів, коли було знищено 8 і пошкоджено ще щонайменше 5 резервуарів по 50 тисяч кубометрів кожен, у Приморську випалено 70% ємностей для зберігання. Утворився непрохідний тромб: нафту неможливо викачати з труби, ніде зберігати і неможливо завантажити на танкери. Це означає мінус 2 мільйони барелів нафти на добу. У грошах це мінус один мільярд доларів на тиждень, або понад 50 мільярдів доларів на рік прямих втрат для бюджету терористів. Росіяни вже змушені глушити свердловини і скорочувати видобуток, бо чорну жижу банально нікуди дівати.
Але і це не все. На аеродромі Саки в окупованому Криму знищено склад з авіаційною технікою та запчастинами. Російська авіація і так сиплеться з неба від технічної деградації (згадайте нещодавнє падіння Ан-26 зі штабом Північного флоту на борту), а тепер строк її придатності скорочується кратно. В Азовському морі, за 300 миль (близько 500 км) на північ від Керчі, відправлено на дно суховантаж із вкраденим українським зерном. Двоє чи троє членів екіпажу здохли, дев’ятьох виловили на рятувальних шлюпках в окупованій Херсонській області. Одночасно ЗСУ випалюють тилові скупчення живої сили росіян у районах Березового, Новомиколаївки (Дніпропетровщина), Гуляйполя (Запоріжжя) та Ялинського (Донеччина). Сарана знищується масово в норах, не доходячи до передової, що критично полегшує роботу нашим бійцям.
Що це все означає в глобальному вимірі? Подивіться на реакцію ватників. Z-блогери відкрито констатують, що ЗСУ б’ють ювелірно по їхньому гаманцю, на відміну від безглуздого російського терору мирних міст. Вони ниють про «всезагальну кризу» і прямо вказують на вину Кремля. Внутрішня напруга розриває їхню еліту: старі діди в бункері не розуміють реальності, влада ізолюється від народу, а оточення Путіна вже зривається і замовляє інформаційні атаки на диктатора через тих самих воєнкорів. Режим втрачає монополію на контроль. Коли тиран виглядає жалюгідним терпилою, чию головну годувальницю – нафтову галузь – спалюють в прямому ефірі, система починає жерти сама себе.
Вже стає зрозуміло – російська економіка потрапила в смертельний капкан, з якого немає виходу. Вони не можуть захистити свої розтягнуті на тисячі кілометрів активи. Вони не здатні замінити знищене західне обладнання на своїх НПЗ через санкції. Вони не можуть відновити експортні потужності портів. Зупинка переробки та неможливість експорту сирої нафти запускає незворотний каскадний обвал: глушаться свердловини, виникає тотальний дефіцит бензину для логістики, діра в російському бюджеті розростається на десятки мільярдів доларів щомісяця. Українські безпілотники щодня перетворюють їхній економічний потенціал на вугілля. Без грошей на війну, без палива для танків та авіації, з паралізованою логістикою та внутрішнім хаосом, російська військова машина неминуче і стрімко колапсує. Це вже не припущення, це задокументований факт.
Україна знайшла точку, де РФ не може швидко адаптуватися. Не фронт, де можна кидати м’ясо. А складна інфраструктура, яку не відновиш за тиждень. Це означає, що темп ударів уже перевищує темп ремонту. Це означає, що ППО програє не технічно, а економічно і кількісно. Це означає, що санкції вперше реально “працюють” – не папером, а вибухом .
І це означає ще одну просту річ. Росія втратила контроль над власним тилом. Якщо ключовий порт б’ють три рази поспіль і нічого не можуть зробити – це не “дірка”. Це відсутність системи.
Безперервне знищення експортних та переробних потужностей (мінус 20-30% вже є реальністю) помножене на діряву ППО та дефіцит ракет гарантовано призведе до інфраструктурної коми. Без нафтодоларів зупиниться фінансування війни, виникне колапс внутрішнього ринку палива, що паралізує не лише військову логістику, але й цивільне забезпечення. Росія фізично не витягує цю війну на виснаження проти масштабованого українського ВПК. Це закінчиться технічним дефолтом їхньої військової машини, розколом розлючених еліт та повним обвалом фронтової логістики. Ми лупимо їхні гаманці, і ми їх доб’ємо.
Ігор Савченко
