За кілька годин до запуску іранської ракети Діма Ґершович встиг забрати свого батька Володимира з лікарні після госпіталізації. Сім’я намагалася сховатися в сходовому майданчику, бо побоювалася, що літні батьки не встигнуть дістатися до укриття. Від прямого влучання також загинули мати сім’ї Лєна та невістка Лусіль, яка познайомилася з Дімою під час його подорожі Філіппінами. Подруга загиблих зі сльозами на очах сказала: «Лусіль боялася їхати до Ізраїлю, але пішла за коханням».
Сьогодні, у (!)понеділок було дозволено оприлюднити імена чотирьох членів сім’ї Гршович, які загинули в трагедії: Лена (70), її чоловік Володимир (73), їхній син Діма (42) та невістка Лусіль (30).
Лілах Левін, подруга загиблих, розповіла зі сльозами: «Це була рідкісна сім’я. За мить життя всіх чотирьох обірвалося».
За кілька годин до трагедії батька Володимира виписали з тривалого лікування в підземному відділенні лікарні Рамбам. Син Діма, який жив зі своєю дружиною Лусіль у Герцлії, саме він забрав його додому в Хайфу після покращення стану. Подруга сім’ї Левін розповіла: «Це не вкладається в голові. Діма встиг забрати Володимира з лікарні, а на жаль, ракета влучила в житловий будинок, і всі четверо загинули. Всі поверхи обвалилися на перший поверх, де вони жили».
Батько сім’ї Володимир був на пенсії. Його дружина Лєна (уроджена Островська) викладала вокал в студії «Нісан Натів». Невістка Лусіль працювала в дитячому садку.
Діма останні дев’ять років працював інженером-програмістом у компанії «Джайфрог». Він навчався в Техніоні в Хайфі, а згодом — в університеті Райхмана в Герцлії. «Діма був винятковою людиною — ще з дитинства він вирізнявся як обдарована дитина, маленький геній, який навчався в класі для обдарованих і продовжував за програмою для обдарованих», — розповіла Левін. «Але крім вражаючих здібностей, він насамперед був дуже люблячою людиною, з широким серцем і доброї душі».
Подруга сім’ї додала: «Діма володів 11 мовами, грав на фортепіано на високому рівні, малював, любив готувати і виявляв творчість та досконалість у кожній сфері, до якої торкався. В ізраїльському світі хай-теку його знали як ґрунтовну, професійну та віддану людину — таку, що доводить будь-яку справу до кінця, глибоко і досконало. Він був єдиним сином у батьків, які приїхали з Києва, і зв’язок між ними був дуже глибоким і особливим».
Лусіль, уродженку Філіппін, Діма зустрів під час подорожі цією азійською острівною країною. За словами подруги сім’ї Левін, «протягом багатьох років вона боялася приїжджати до Ізраїлю, але обрала піти за їхнім коханням. Вони одружилися у квітні 2024 року, кілька місяців тому вона наважилася на цей крок і приїхала сюди, щоб побудувати з ним дім. Вони мріяли про сім’ю і дітей — мрії, які вже ніколи не здійсняться. Вона любила його надзвичайно сильно. Діма був людиною, яка освітлювала все навколо — своїм талантом, людяністю та добротою. Його втрата — це важка і неймовірна втрата».
Після 18-годинних пошуків рятувальники та силовики вранці витягли з-під завалів тіла чотирьох загиблих. Усі четверо, ймовірно, намагалися сховатися в сходовому майданчику на нижньому поверсі і були поховані під бетоном. За даними ЦАХАЛу, ракета, яка влучила в Хайфу і спричинила обвал будівлі, не підірвалася, а розпалася в повітрі.
Дмитро Чекалкін
