Не можна говорити про ненависть
У День святий, коли воскрес Христос,
Але лежать уламки між пасками,
Але тремтить землі кожен шматок.
Але горять ліси, зеленим листям,
Не встигнувши торкнутися небес…
А біль душі вплітається в молитву,
І ріже по-живому спільний хрест,
Що доброволець взяв собі на спину…
А волонтер схопив на перший дзвін…
А воїн, що насамперед людина,
За хрест той до останнього стоїть…
Не можна говорити про ненависть…
Змовчати? Чи підставити щоку?
Нема вже місця, де ще не палало,
Де ворог не пройшовся по життю…
Так хочеться потішитися святом,
Святошним розговітись між своїх…
І хоч на мить усе страшне прибрати
З очей, з думок, з печальної душі…
Але столи пустіють, іменами
Рясніють кладовища… слів нема!…
А в нашу хату й в хату поряд з нами
Із лютого вселилася війна…
Не можна говорити про ненависть
У День святий, тому душа німа…
Ольга Шейх
