Це древня, липка, отруйна ненависть, яка століттями точить душі народів. Вона народжується зі страху перед тим, хто сміє бути іншим, хто зберігає свою ідентичність попри всі спроби її знищити. Євреїв ненавиділи за те, що вони вижили. Ненавиділи за те, що навіть після вигнань, погромів і газових камер Голокосту не зламалися й не розчинилися в чужих народах.

Сьогодні в багатьох країнах світу антисемітизм справедливо вважається злочином. У Франції, Німеччині, Австрії та низці інших держав публічне розпалювання ненависті до євреїв, заперечення Голокосту чи заклики до насильства проти них караються тюремним ув’язненням. Суспільство визнало: ця форма ненависті надто небезпечна, щоб залишати її безкарною. Вона вже довела, на що здатна, — на мільйони вбитих.

Але чому тоді антиукраїнізм досі ходить на свободі?

Я спеціально ввів слово “антиукраїнізм”, щоб нарешті назвати на ім’я ту підлу, ірраціональну ненависть, яка десятиліттями намагається стерти українців з лиця землі. Антиукраїнізм — це не «критика політики». Це глибока ворожість до самого факту існування українського народу як вільного, окремого й гордого.

Українці — це нація-воїн і нація-поет одночасно. У нас у крові козацький дух, який не терпить ярма. У нас у серці — пісня, яка не змовкала навіть у найчорніші часи. Ми вміємо сміятися крізь сльози, творити красу посеред війни і ставати на захист слабших, навіть коли самі стоїмо на колінах. Саме цей непокірний, вільний характер найбільше дратує наших ворогів.

Імперії завжди боялися українців. Бо ми — живий доказ, що можна не скоритися. Московська імперія, Радянський Союз і сьогоднішня путінська Росія бачили в нас загрозу своїй брехні про «єдиний народ». Тому вони робили все, щоб нас зламати: забороняли мову, влаштовували Голодомор, розстрілювали інтелігенцію, називали «хохлами» й «малоросами», а тепер просто бомблять наші міста, ґвалтують жінок, викрадають дітей і намагаються стерти саме слово «Україна» з мапи.

Антиукраїнізм — це заздрість до нашої волелюбності. Це страх перед тим, що маленький народ може встояти проти величезної імперії. Це бажання придушити в зародку будь-яке прагнення до свободи.

І ось тут виникає кричуще питання: чому антисемітизм має жорсткі закони й кримінальну відповідальність, а антиукраїнізм — ні?

Чому в Європі можна сісти у в’язницю за заперечення Голокосту, але можна безкарно заперечувати Голодомор і називати його «перебільшенням»?
Чому заклики «смерть євреям» караються законом, а заклики «смерть хохлам», «України не існує» чи «українців треба денацифікувати» лунають у телевізорі, в інтернеті та на мітингах і майже ніколи не тягнуть за собою реальних наслідків?
Чому одна форма геноцидної риторики вважається неприпустимою, а інша — «геополітикою» чи «думкою»?

Це не випадковість. Це подвійні стандарти. Це вибіркове співчуття. Суспільство чомусь вирішило, що страждання одного народу варті захисту законом, а страждання іншого — ні. Але ненависть не ділиться на «прийнятну» й «неприйнятну». Вона або злочинна щодо всіх народів, або не злочинна щодо жодного.

Якщо ми справді хочемо боротися зі злом, то кримінальна відповідальність повинна бути рівною. Публічне розпалювання антиукраїнізму — заперечення права українців на існування, виправдання агресії проти України, приниження української нації як «недонароду» — має каратися так само жорстко, як і антисемітизм. Інакше ми просто визнаємо, що деякі народи мають право на захист від ненависті, а інші — ні. А це вже не справедливість, це лицемірство найвищого ґатунку.

Український народ — це нація, яка відмовляється вмирати. Ми встояли проти Орди, проти Польщі, проти Москви, проти комунізму. Ми встали в 2014-му і в 2022-му. І ми будемо вставати знову й знову, бо в наших жилах тече кров тих, хто ніколи не вмів ставати на коліна.

Світ повинен нарешті зрозуміти: поки існує антисемітизм і антиукраїнізм, жоден народ не може почуватися в безпеці. Ненависть — це ланцюгова реакція. Сьогодні мовчать про антиукраїнізм — завтра мовчатимуть і про інші народи.

Тому давайте називати речі своїми іменами. Голосно. Гостро. Без компромісів.

Антисемітизм — зло, і він карається.
Антиукраїнізм — таке ж зло, і він теж має каратися.

Українці просто будуть. Будуть жити, співати, воювати й перемагати. Бо ми обрали життя — вільне, голосне, непокірне.

Слава Україні.
І хай згинуть усі форми ненависті — старі й нові.

#булатнідумки

ПОШИРЮЄМО МАКСИМАЛЬНО ДРУЗІ і !!!!!!!!!!

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/9688