Обертаюсь – поліціянт ( а за ним подалі ще троє стоять, уважно дивляться в нашу сторону) – так, кажу..

А що, це проблема? – та ні, зашарівся іспанець, навпаки! Я виявився правий!)

Ми з колегами давно вже спостерігаємо за Вами. Ви ж гід!

(я з бейджом, мікрофоном, стою на точці, де зустрічають туристів зазвичай, тут не складно  здогадатись))

– ми не могли спочатку вгадати країну вашу: були припущення на Італію, Іспанію , Португалію…

Але оці ваші етнічні прикраси та одяг – це щось!! incerible!!(неймовірне!)…

І погляд у жінок особливий. Ви дуже красива  та смілива  нація.

Тож я вгадав!)

Вибачте будь ласка!

Гарного дня!…

Ось так вчора розпочався мій робочий день))

Як то кажуть: «дрібниця, але приємно»)

Пішла шукати ще свої вишиванки.

Щоб бачили всі здалеку і вже не мали сумніву)

Свої будуть радіти та вітатися.

А «сусіди» – обходити стороною.

Нехай навіть в сонячній Іспанії бачать та здригаються за увесь той ад, що вчинили на нашій землі.

Не буде їм спокою і тут.

До речі: вчора була екскурсія для воїна (повернуся після полону), подарунок рідних…

І боляче одночасно (бо видно неозброєним оком, скільки довелось пережити всього), і все одно повага та гордість.

Бо людина не зламалась, після відновлення збирається повертатися в стрій.

Українці – неймовірні!

(ухилянти, «мамині черешні», «народжені не для війни» і т.д. – це похибка природи.. Є і такі, звісно.

Але їм з цим жити. І буде точно не солодко, це пекло, а не життя..)

Ірина Веретенникова