За освітою — технік-технолог електронної техніки та бухгалтер. А от про те, що Жанна ще й дуже творча особистість, вінничанам вдалось дізнатись завдяки її хобі – виготовленню срібних прикрас.
Вже три роки Следзевська тішить жінок України своїми унікальними прикрасами, а найближчих друзів – ще й віршами. Сама Жанна стверджує: творча особистість прокинулась в ній з народженням другого сина, а до того – навіть шкільні уроки з трудового навчання давались важкувато.
– Як виникло бажання займатись срібними прикрасами?
– Дуже люблю срібло. Все своє життя я ношу саме цей метал, однак ще три роки тому я й уявити не могла, що буду займатись виготовленням ювелірних виробів. У мене вся сім’я творча: батько – музикант, мама танцювала, сестра – співачка.
Творчі здібності у мене з’явились не в ранньому віці, а після народження другого сина мені захотілось зробити ляльку, з цього все й почалось. До того я була переконана, що мої руки не здатні на щось подібне. У школі любила більше математику, фізику, а не малювання чи музику. Почала з ляльок, потім дійшла й до прикрас. Якось десь випадково вичитала, що існує срібна глина. Я зацікавилась й взялась до вивчення нюансів виготовлення перснів та сережок.
– Срібна глина — це якась спеціальна суміш для ювелірів?
– Це пластичне срібло, й воно дозволяє створювати ювелірні прикраси без дороговартісного обладнання. Великий плюс цієї глини – її властивості дозволяють творити навіть аматорам, а головний мінус – вона дуже дорога. Вартість коливається від 600 грн. за 5 г. Через ціну й відсутність клієнтів її перестали продавати в Україні, тому мені доводилось замовляти її за кордоном.
– Це ж яка тоді собівартість прикраси?
– Скажена, насправді. Обручка виходить дуже коштовною, бо дорогі матеріали, а ще затрати на інструменти, не кажучи вже про час. Тому згодом я закинула цю ідею, прикраси виходили надто масивні, це було не те, чого я очікувала і чого хотіла. Та й срібло 999 проби було занадто м’яким. Тому я, довго не думаючи, кинула все це й вирішила натренувати руку на латуні.
– Але ж всі ці матеріали потрібно паяти?
– Паяти я вмію, бо закінчувала свого часу технікум електронних приладів. Колись я сиділа на практиці, паяла мікросхеми і думала, для чого мені цей досвід у житті, а воно он як закрутилось.
– Ви продавали свої обручки чи виготовляли їх лише для подарунків?
– Звичайно, багато виробів я просто роздарувала, але основна частина все ж йшла на продаж. Спрацювало «сарафанне радіо», мої прикраси гарно розходились, і тоді я подумала: «Чому б не поїхати з моїм хендмейдом на столичну виставку ювелірних прикрас?» Я зареєструвалась, й мене запросили. Це була новорічна чи різдвяна виставка в Києві, для неї я підготувала безліч латунних брошок, обручок, сережок… І, на мій подив, всі ці прикраси розбирали, як гарячі пиріжки. Певно, тому, що вони недорого коштували, були досить оригінальними й стильними. Звичайно, такий перший успіх мене дуже надихнув. Я повернулась додому окриленою. Однак мені все одно хотілось займатись сріблом.
– Чому не золотом?
– Зі срібла завжди більший вибір ювелірних виробів. Спочатку я хотіла робити срібні прикраси лише для себе і своїх подруг, адже інколи хочеться чогось особливого, чогось, що не знайдеш у магазині. Є, звичайно, відомі бренди, які виготовляють круті прикраси, як-от «Pandora», але ціни на них просто нереальні, просто скажені. Тоді й виникла думка створити щось таке, що б підходило всім по ціні й було оригінальним, а не шаблонним. Взагалі, я дуже прискіпливо ставлюсь до виготовлення прикрас і намагаюсь у кожну вкласти частину душі. Адже прикраса, тим більше, унікальна, авторська, вона як комплімент для жінки: виділяє з натовпу, притягує погляд, підкреслює неповторність, надихає. Я щаслива, коли клієнти із задоволенням носять мої прикраси.
– Це правда, що більшість ювелірів не береться за срібло?
– Правда. Срібло хоч і коштує значно дешевше, наприклад, зараз на ринку можна придбати грам срібла за 16 грн., а грам золота – за 700 грн., а роботи, практично, однаково. В результаті, зі сріблом доводиться добряче «награтись», але багато за роботу не накинеш.
– А скільки, власне, коштують ваші прикраси?
– Зараз найбільшою популярністю користуються мої каблучки-«ниточки», їх купують у великих кількостях і поєднують з іншими прикрасами — вони по 120 грн. А в середньому срібний перстеник — 350-400 грн., об’ємні і важкі – по 500-600 грн.
– То ви вже маєте свою торгову марку?
– Так, звучить вона абсолютно тотожно з моїм прізвищем. Але я поки що особливої уваги цьому не надаю, маю акаунт в інстаграмі, звідки й більшість моїх клієнтів, а також є сторіночка у «Фейсбуці», називається «Прикраса для Украси». Дуже хотілось би розширюватись, але я просто не встигаю, бо маю можливість займатись «ювеліркою» лише вечорами і вихідними днями. Ще мої вироби продаються у вінницькій крамничці «Шошоурум», то такий дуже атмосферний та душевний заклад, де продаються авторські прикраси зі всієї України. Там можна знайти дуже круті речі, рекомендую.
– Розкажіть ще про свою сім’ю. Чоловік вас підтримує?
– Так, мені пощастило в цьому плані. Чоловік Олександр не просто підтримує, він мене надихає і стимулює продовжувати розвиватись у цьому руслі. Він спокійно ставиться до моїх подорожей, бо знає, що це потрібно для мого самовдосконалення. Він зубний технік, а це теж своєрідний ювелір, тільки працює з іншими матеріалами. Він дуже допомагає мені з інструментами, вчив, як з деякими працювати. Дрелі, бормашинки в мене вже були, я їх не купувала, бо їх мав чоловік. Діти у мене вже майже дорослі: меншому – 10, він школяр, а старшому – 18, він студент Київського авіаційного університету.
– А чи можна вашого вірша почути?
– Ви знаєте, я записувала вірші, бо вони виринали в мене в голові, навіть коли я слухала когось. Отак мені хтось щось розповідає, а я мимоволі рифмую. Дивне відчуття. Тому багато віршів я, можна сказати, не люблю. Мій однокласник вмовив мене видати свою збірочку, я послухалась. А минулого року навіть на свій день народження дещо зачитувала гостям, хоча не вважаю, що вмію їх читати. Ось один з улюблених на суд ваших читачів.
Ніхто замість тебе
Не буде тобою,
Шукай своє небо,
Лети за своєю любов’ю,
Ніколи не пізно,
Буває зарано,
Знайди свою пісню
І не відкривай свої рани,
Нікого не слухай,
Тільки себе,
Своє небо рухай,
Лети, куди серце веде.
Тримайся за вітер
І крил не складай,
Коли бракуватиме літер,
Ти просто тихенько співай.
