Уже кілька місяців до них  взагалі не заїжджає маршрутний автобус. Люди змушені ходити пішки, добиратись попутками чи наймати машину. А це для сільської громади фінансово дуже важко. Мешканці не можуть вижити без зв’язку зі світом і просять: хай би автобус їздив хоч раз у тиждень. Дорога до села ще нормальна. Бувають значно гірші.

– Колись до нашого села автобус ходив по сім разів на день. Тоді тричі на тиждень. А зараз зовсім немає. Перевізники лиш руками розводять. Мовляв, рейс збитковий. Хоча перед тим вже кілька разів ціну підіймали. І якщо від нас до траси шість кілометрів, то жителям Уяринців треба пройти вдвічі більше, – каже наш читач із Рахнів-Польових Олександр. – Доводиться сідати у Вінниці на автобус, який прямує у бік Томашполя, і сходити біля Онитківців.

Звідти вже пішки до свого села. Часто такий шлях займає близько години. А в зв’язку із щоденними грозами він став справжнім випробуванням. Що вже казати про стареньких, яким потрібно добиратись до лікарні чи на ринок. Доводиться за мізерну пенсію винаймати машину. А це кілька сотень гривень туди і назад. Виходить, що із екранів телевізора нам розповідають про хорошу річ – децентралізацію, а на місці вона виглядає зовсім по-іншому. Дійде до того, що скоро людям не буде навіть як добратись до батьків, аби їх провідати!

Схожа ситуація і в Кустівцях Хмільницького району. Там автобуса немає вже кілька років. А у селі школа, дитячий садочок. Без транспорту і жителі Торкова Тульчинського району, Кочурова на Гайсинщині… Щодня ми отримуємо звернення і від інших жителів області, й дійшли до висновку, що у кожному районі люди страждають від жахливого транспортного сполучення.

У Тиврівській районній раді та районній адміністрації повідомили, що знають про ситуацію.

Кажуть: всіляко допомагають вирішити питання. Мають оголосити конкурс стосовно перевізників.

Віталіна Володимирова