Він народився сто років тому, 1 червня 1918 року, у Вінниці — тоді Подільській губернії при владі Української Народної Республіки. А помер у 82 роки, у жовтні 2000-го, у Нью-Йорку.
Як Михайло Лошак став художником? Допомогло йому, як він сам жартував, єврейське щастя. У 1925 році у Вінниці гастролював Госет (Державний єврейський театр), давав вистави у Вінницькому театрі, художником якого був батько Лошака. Він подружився з режисером Соломоном Міхоелсом і театральним художником, теж вінничанином, Натаном Альтманом, які часто бували у його скромному будиночку. У малюнках семилітнього Мишка гості побачили іскри таланту.
Через 8 років, 15-річ- ним підлітком, Михайло Лошак приїхав у Москву і почав працювати в художньому цеху Госета, де багато чому навчився. Потім закінчив Одеське художнє училище імені М. Грекова. У 1940—1941 роках навчався у Ленінграді у Всеросійській академії мистецтв. Учасник Другої світової війни. У 1996-му Михайло Лошак переїхав у США. Він працював у станковій графіці, брав участь у багатьох всесоюзних і міжнародних виставках (його твори експонувались у Польщі, Франції, США), був нагороджений медалями. Лейтмотивом усього творчого життя Лошака стала серія «Легенда про Вінницьку Єрусалимку», яка була задумана у далекому 1935 році, а останні аркуші датовані 1993 роком.
…Здавна вінницькі євреї облюбували собі частину міста на березі Південного Бугу і селились в основному в цьому районі, який вінничани влучно прозвали Єрусалимкою. «У Вінниці вирувала, повнилася радістю й печалями буття Єрусалимка, єврейський район старого українського міста, але район особливий. Жив він неповторним своїм життям, аж до проклятого 37 року, коли почалися масові арешти рабинів, інтелігенції. Ну, а в роки окупації була слобідка зруйнована, стерта з лиця землі. Не стало Вінницької Єрусалимки з її дерев’яною, особливою, схожою на мавританську, архітектурою, з її синагогами, кожна з яких була неповторним зразком середньовічного іудейського зодчества, а, головне, з її дивовижними людьми, культурою, вірою… Де ці люди? Перетворились у дим, розстріляні, замучені, полягли в П’ятничанській Долинці — вінницькому Бабиному Яру. Сталінщина, війна, Голокост стали катастрофою для вінничан. І хто б згадав зараз про «містечко в місті», якби не подвижницька робота по збереженню образів Єрусалимки і її мешканців художника Михайла Лошака», — писала Маргарита Шкляревська після зустрічі з Михайлом Цальовичем у Нью-Йорку.
Нині Єрусалимка майже зникла у Вінниці, залишились окремі будинки по Магістратській. Так будемо вдячні Михайлу Цальовичу Лошаку за те, що пам’яттю серця він створив ці шедеври. «Молитва і дань єврейському народу» – так сам художник називав серію робіт про Єрусалимку. Значна частина його полотен зберігається у Вінницькому обласному художньому музеї. Сьогодні його картини є у інших музеях України, у Польщі, Америці, Франції та у приватних колекціях.
