Жінка виборюватиме «Берет з відзнакою» — найвищу відзнаку мужності, витривалості та сили українських національних гвардійців. Цього року такі змагання вперше проводитимуться серед бійців прекрасної статі.

– Спортсменкою та військовою я стала за прикладом тата. Іншою у житті себе не бачила! Бо наш батько Володимир Володимирович десятки років віддав Збройним силам України, мав відзнаку «Воїн-спортсмен». Хоча він нині на пенсії, але постійно підтримує гарну фізичну форму. Так вчив мене та молодшу доньку Тетяну. З 12 років я професійно займаюсь легкою атлетикою — бігом на середні та довгі дистанції, маю відповідний перший розряд. Навчалась у Вінницькій ДЮСШ-1, закінчила Вінницький державний педагогічний університет за фахом вчителя фізичного виховання. Моя молодша сестра теж спортсменка. Я виборювала перемоги та призові місця на змаганнях різних рівнів. Із 2017 року після декретної відпустки стала бійцем вінницької військової частини 3008 Національної гвардії України, — розповіла старший солдат Оксана Пецкова.

– Як вирішили боротись за «Берет з відзнакою» Національної гвардії України? Чи не заважко для жінки, враховуючи, що це інколи не під силу й деяким чоловікам-бійцям?

– «Берет з відзнакою» — гордість, честь та заповітна мрія кожного гвардійця. Так, отримати його зможе далеко не кожен. У нашій частині лише деякі хлопці мають його. Я вже пройшла відбір на участь у цих змаганнях у Львові. Тим більше, що вони цього року відбудуться вперше серед жінок-військовослужбовців. А хлопці давно щороку змагаються. Випробування суворі — крос чотири-п’ять кілометрів, комплексна силова вправа, стрільба з автомата й пістолета, рукопашний бій. Їх треба скласти лише на відмінно чи добре. Готуюсь! Чи є ще вінничанки, я не знаю. Можливо, буду єдина з Вінниці. Це ще більша відповідальність!

– Чи не важко поєднувати службу, материнство, домашні турботи та спорт?

– У мене тренування через день. Бо, звісно, служба, родина, дитина. Але для улюбленої пробіжки я завжди знайду час. 40-50 віджимань від підлоги мені теж не важкі. Бо відмінна фізична підготовка — це неодмінна ознака кожного бійця Національної гвардії.

– Які обов’язки у нацгвардійця Оксани на службі?

– Ми займаємось охороною судів та конвоюванням підсудних та засуджених. Проводжу обшуки жінок. Екстремальних ситуацій не було. Хоча, звісно, люди за гратами різні. Але скажу зі свого досвіду, що жінки-підсудні часто більш слухняні, аніж чоловіки.

– Син не тренується за прикладом мами-спортсменки?

– Артемкові три рочки. І коли він бачить, як мама качає прес, віджимається, підіймає «залізо», то вже копіює за мною мої рухи. Хай по-дитячому, але вже впевнено. Тож виросте ще один спортсмен у нашій родині!

– Оксана — відмінний боєць та спортсмен. Це велика честь для нас, що Оксана змагатиметься за відзнаку найкращих з найкращих. Вболіватимемо усім нашим колективом, — розповів заступник командира частини 3008 Олександр Волох. — Бажаємо Оксані та усім нашим бійцям, які братимуть участь у змаганнях, лише перемоги.