Депутатське весілля уже майже тиждень обговорюється у соцмережах. Когось цікавить вбрання молодих, інших — оригінальна фотозйомка у кар’єрі, третіх — VIP-гості та купюри у конвертах. Але найбільша інтрига — хто ж завоював серце молодого депутата? На усі ці питання в ексклюзивному інтерв’ю нашому кореспонденту відповів Андрій Вигонюк вже наступного дня після святкування.
– Як годиться усякому молодому та амбітному депутату, ти, напевно, поєднав свою долю з якоюсь донечкою мажорних батьків, зв’язки яких тобі допоможуть у подальшій кар’єрі?
– Зі своєю дружиною Наталею познайомився шість років тому, коли ще до «амбітного депутата» було дуже далеко. Наталя, як і я, тоді навчалася у Вінницькому медуніверситеті, тільки на курс молодша. Ми заочно один про одного знали, але я вирішив її знайти і познайомитися ближче.
Зараз вона вже закінчує інтернатуру, працює акушером-гінекологом.
Дружина моя з сім’ї лікарів, мама Руслана Гомон — неонатолог у вінницькій дитячій лікарні, тато Микола Гомон — професор ВНМУ. Її батьки родом з Полісся. А моя мати Алла Вигонюк займається підприємницькою діяльністю. Мій батько Володимир Вигонюк працює у «Вінницяміськтеплоенерго».
– Якщо ви так давно знайомі з Наталкою, чому так довго тягнули і не одружувались, перевіряли один одного?
– Та ні, вже через два місяці знайомства були впевнені, що це доля. Ми за усі ці роки навіть жодного разу не посварилися. Просто на все свій час. Пропозицію зробив за півроку до весілля. Купив обручку, квіти — все, як годиться. Був впевнений, що кохана не відмовить.
– Організацією весілля займалися самі? Що було найважче?
– Так, вже на сватанні ми повідомили усім рідним, як все розпланували. Найважче було знайти ресторан, куди б можна було запросити усіх бажаючих. У нас чомусь прийнято два формати весілля — або маленьке десь у невеликій залі ресторану, або на кілька сотень у «Дубовому гаю». А якщо щось середнє між цими форматами, то пропонують розсаджувати гостей у декількох залах. Тому святкували за містом у затишному комплексі «Фата-Моргана».
– А не тому, що власник ресторану Олексій Фурман — голова обласної «Свободи»?
– І це теж. У нас принцип — «свій до свого по своє», тому ресторан — у своїх друзів, музики — друзі, оформлення теж у своїх замовляли. До речі, музику усім рекомендую — Юрка Слободянюка з Бохоників, він і голос має гарний, і чудово грає на різних інструментах. Також виступали народна артистка скрипалька Майя Онищук та саксофоніст Birdsax.
– Весілля у «свободівців», напевно, має бути в українському стилі?
– У нас не було особливої тематики, дрес-коду чи обов’язкових кольорів. Єдине правило — нічого російського чи радянського. Ми відмовились від весільного кортежу, що заважає руху громадського транспорту, від клаксонів, машин зі стрічками та кільцями. У нас не звучали російські пісні чи тости.
Це було весілля, доброзичливе до гостей, робилося все, щоб всім сподобалось.
– Серед гостей було багато відомих людей — депутатів, медиків?
– Нікого не запрошували «за посаду». Усі гості об’єднані з нами по крові чи по духу. Так, були колеги з депутатського корпусу, однопартійці Олексій і Тарас Фурмани, Дмитро Уманець, Василь Паненко, Людмила Кондратюк, Володимир Базелюк та Володимир Зарічанський.
– А що дарували молодій сім’ї — ковдри, килими?
– Це все подарували ще на заручини. На весіллі — переважно гроші та витвори мистецтва.
– То весілля окупилось?
– Ми ще не підраховували, проте емоції окупились на 100%!
– Щось не чути було салютів, як на День Перемоги.
– Салютів і не було, обмежилися великими бенгальськими вогнями. Бо в час війни вважаю це недоречним.
– Цікава фотосесія у кар’єрі, чому серед каміння вирішили фотографуватись?
– Це Літинський кар’єр, говорили, що там велика радіація, але ми на собі перевірили — усе нормально. Тепер ці місця можуть бути ще однією цікавинкою Вінниччини.
– Як будете проводити «медовий місяць»?
– Подорожувати з друзями, поїдемо і до морів, і до гір.
– Підеш у зяті жити чи Наталка буде в невістках?
– Вже почали жити окремо від батьків.
– То уже на весіллі розподілили обов’язки: хто буде посуд мити?
– Ми все робимо разом, коли обоє куховаримо, то виходить дуже смачно!
– А дружина готова чоловікові шкарпетки штопати?
– У нас є коробочка з-під цукерок, усі тримають там нитки та голки, а у Наталки там хірургічні голки та шовкові нитки, вона вже два роки асистує на лапароскопічних операціях.
– Молодятам бажають діточок, як на небі зірочок, а ви вже думали про сина чи донечку?
– На весіллі однаково зібрали грошей на хлопчика і на дівчинку, то поки невідомо, хто ж буде первістком. «Заявку» подали на чотирьох діток, але життя покаже.
