О-о-о-о-о-о, Ямпільщино! Благодатний краю великих починів! Як колись отой буряковий… Уже й Гонорівський цукровий давно тю-тю, і слобідські буряководи в кращих світах, а слава – живе! Вічна слава! Бо — вічна пам’ять…

Отак і з освітою буде…

Сінгапур, Фінляндія, їхні реформи. Та це вони тішилися, поки ми, ямпільці, не вийшли на освітні обрії планети зі своїми починаннями… Ми, які ще й не рушали в Європу, а вже прийшли. І навіть випередили самих європейців. Бо в тих європах чогось дуже довго марудяться з різними реформами: вивчають потреби, вимальовують різні варіанти перспектив, проводять відкриті громадські обговорення, якісь реорганізації…

«Припухли!» — казав колись мій армійський старшина перед тим, як щось поцупити у своїх підлеглих. Чого там марудитися? Тобі що треба? Округ? То збираєш райраду – і оголошуєш округ. Без потреб-обговорень-реорганізацій. А громадськість?.. Громадськість нехай сама себе поцілує в …тім’ячко. Якщо дістане. І хай радіє, що не змушують інших цілувати. В інше місце… Як це було зовсім недавно і ще може бути завтра.

Отож, округ є. Тепер набираєш конкурсну комісію, щоб визначила, «ху із ху» в тому окрузі. Бо в майбутнє проскочать не всі. А щоб проскочили саме ті, хто треба, в комісії не має бути жодного стороннього, всі – свої. Чиновні, начальственні, крайняк – депутатствуючі. Та ще й із тих, що правильну арифметику вчили і добре знають: множення можливе лише через ділення, а ділення — через додавання. Бо тут у нас…

Тут у нас 23 навчальні заклади, 7 із яких забагли стати опорними. Якщо ж кожному з опорних притулити належні за урядовим положенням три філії, закладів мусить стати 28. А де їх узяти? Виходить, треба зменшувати кількість претендентів в опорні. До п’яти. І ніби для того й конкурс, щоб зменшити. Та як?

Один із претендентів уже не відповідає тому тупорилому положенню, його й до конкурсу можна було б не допустити, але… Але кого це ви збираєтеся не допускати?! Це ж не так собі школа. Це – гніздо! Української державності. І хто посміє державність не допустити в опорність?!! Ну-ну..

З тієї опорності вже вилетіли у світ більше начальників, ніж із усіх інших – двірників і сантехніків. І тепер ті начальники, майже як бог-дух, незримо присутні тут, у цих стінах. І в кожну мить якийсь із них може втілитися в дзвінок із печерського рівня державності. Після чого вам уже й бог-отець не допоможе, хоч би ви були подвійно богом-сином…

Серед членів конкурсної комісії самовбивць немає, то рішення приймається правильне: 23 це 28, бо 7 не 5, а понад 150 – це не менше, а більше, як 200. Постійні комісії в долі, сесія – в темі, тому це рішення благословляється: округ отримує 7 опорних шкіл!

Автоматично вступає в дію наступна умова: якщо школу вже проголошено опорною, то в ній хоч і немає, але є. Знову не розумієте? Та ж тут усе просто: якщо школа визнана опорною, то в ній і дітей понад 200, і філій не менше трьох, і вчителі щонайвищої кваліфікації, і результати ЗНО щонайкращі, і умови для передпрофільного й профільного навчання ідеальні. Навіть якщо цього всього реально там зовсім не існує. З нами бог-дух і департамент!

Але після оприлюднення рішень сесії чогось з’явилися невдоволені. Почали впиратися. Качківчани навіть організовано. Звернення вони написали. До сесії. Бачиш, прикріпи їхніх дітей до Ямполя. Бо туди і їздити зручніше, і педколективи там сильніші, і база краща, і в музичну та спортивну їхні діти вже їздять на заняття, та й три школи – це таки три профілі на вибір, а не один під зобов’язання… Майже сімсот підписантів… Під час попередніх виборів за депутатів райради в тій Качківці навіть по дві сотні не проголосували, а за перемикання до Ямполя – таки понад шість сотень… Розпаскудилися…

То й що робити? Заради якихось семи сотень виборців змінювати рішення? Воно й годилося б за законом… Але… Якби ті виборці не замахувалися на гніздо… Вибачте, опорну державність…Тьфу ти, державну опорність… Словом, на своїх сусідів, бо, бачте, не люблять їх із 1918-го року. Про те у зверненні нічого не сказано? Е-е-е-е, ми добре знаємо, хто і чим у нас дихає поза зверненнями й чого насправді хоче…

Та поки ті там хочуть, ми реформуємо далі. Тут у нас залишок освітньої субвенції з попереднього року. Тоді держава на освіту дала понад 80 мільйонів. Тяжкими трудами із них вдалося «залишити» понад 18 мільйонів. Тобто на кожного учня (бо гроші виділялися ще «подушно») у 2017-му не додали мінімум по 5 тисяч. Таким чином, ті ж самі качківчани недоотримали понад півмільйона (і батьки та вчителі змушені були на дрова в різні способи складатися), а ямпільчани з першої школи – понад 2 мільйони (на що вони складалися – хай самі скажуть). Це що ж, засновник у такий спосіб «заначку» під опорні створював? І тепер роздає? Авжеж. Бо – має право: гроші – вже не субвенція.

Брав зі всіх однаково, а роздає по-різному. Качківському учневі обіцяють повернути 2 тисячі з п’яти, а ямпільському з першої – тільки тисячу. Про ратушанського взагалі забули. Зате школярик «державності-опорності» отримає… понад 18 тисяч гривень. Його колега з «самоврядності-опорності» (така теж є) – вже удвічі менше… Словом, детальніше дивися рішення №262, одноголосно (!!!) схвалене 25-ою позачерговою сесією 7 скликання.

Що? І це комусь не подобається? Печуть ті 18 тисяч на одного учня в окремій школі? Та, може, їх той учень побачить так само, як і ті решта свою тисячу-дві! Та й узагалі: невже раз на віку не може весь район скинутися для однієї школи?! Комуняки недобиті… Державна опорність їм кісткою у горлі…

А ви тільки полюбуйтеся, чого ми вже досягли:

Учні, які зі шкіл-філій підуть у 11-ті класи опорних, учитися вже не зможуть: їм треба буде все здоров’я тратити на психологічне пристосовування до нових колективів. Поки пристосуються – гряне підготовка до випуску і ЗНО. І ми матимемо «шикарні» результати того самого ЗНО!

Кращі учні, які могли піти в 10-й, уже проголосували ногами – й пішли в коледжі та ліцеї. Ми втратили значну кількість дітей, а разом із ними – обсяг субвенції: вона тепер зменшиться (як і кількість робочих місць).

Тим, що залишилися й тут хочуть іти у 10-ий, держава пообіцяла профільне навчання з 1 вересня. Але вони його не отримають. Бо кожна з опорних шкіл має тільки один профіль. То ти або на нього йдеш і тебе довозять самоврядним коштом, або за свої гроші їздиш собі хоч і в Емірати (стаття 13 Закону «Про освіту» для шейхів писалася).

Допрофільну підготовку для філій опорна школа може пропонувати теж лише під свій профіль. Що робити решті? Читати заключну фразу попереднього пункту.

Від того, що в опорній школі щось добудують чи туди щось придбають, у філіях на жоден монітор не поліпшиться забезпечення навчального процесу. Тобто, було і буде так, як є. Або гірше. Спеціально. Щоб склалися підстави для дальшого перетворення неповних середніх у повні початкові.

У депресивному районі, де населення переважно безробітне, ми ліквідували ще мінімум півсотні робочих місць. Нєх жиє Польска?!

…Ну? Вловили нарешті? В якій ще Фінляндії так забезпечують рівний доступ до повноцінної освіти? Хе-хе, недаремно ж ми з буряків починали, а фіни – з людей… Ми буряками й закінчимо, бо які нормальні люди при таких починах влади зможуть утриматися на тутешніх теренах?

…А вони комусь тут треба?..

Михайло Девдера,
вчитель із Качківки