– Що стосується дизайну центральної вулиці, то Вінницю сміливо можна назвати “містом контрастів”. Наприклад, проїжджаємо мостом через Південний Буг, милуємось фонтанами, і раптом… Стоп! Ніякого позитиву не викликає пам’ятник жовтій субмарині і групі Beatles біля “Макдональдса”. Субмарина по суті – це залишки старої цементної конструкції, яку пофaрбувaли у жовтий колір, “на око” додали кілька елементів. І отримали щось таке, незрозуміле, з силуетами музикантів… А навпроти – справжній шедевр, яким наше місто може пишатись! Це статуя австрійки Євгенії Прунмаєр, засновниці вінницького готелю “Франція” у 1897 році. Достойна робота скульптора Володимира Овраха і його синів! – поділився думками Олександр Попенко. – Йдемо далі. Біля парку на площі Гагаріна – стіна, яку влучно охрестили “Стіною плачу”, бо не щастить їй, скільки разів переробляли, і все одно красою вона не вражає.
Площа біля універмагу – сіра-сіра, граніт-граніт! Вінничани називають її другою ставкою, маючи на увазі, що перша – це ставка “Вервольф” у Коло-Михайлівці. Видно, що думка монументалістів, художників, дизайнерів у цьому випадку нікого не цікавила. Центральна вулиця Соборна, як і вся Вінниця, ще чекає свого Художника з великої літери, професійного дизайнера, який зуміє і зберегти перлини старовини, і надати нашому місту довершеного, сучасного і естетичного вигляду.
Сьогодні завершуються роботи з модернізації стадіону біля Палацу юнацтва, але знову із спеціалістами-дизайнерами міського простору ніхто не порадився. Так само можу сказати про два фонтани у вигляді великих куль – біля Вічного вогню і у мікрорайоні Поділля. На мою думку, творчості там немає, художнє враження нульове.
Недавно у Вінниці пройшов міжнародний пленер видатних художників з України та інших країн. Але хто бачив ці картини? Що виграло наше місто від пленеру? Ні-чо-го!
– Які є задумки у вінницьких художників і дизайнерів?
– Планів і задумів багато. Наприклад, у нижній частині проспекту Космонавтів можна зробити парк скульптур. Матеріал підходящий є у Буші, Піщанці – камінь-пісковик. Наші художники знають, як це оформити, кого із хороших скульпторів запросити. Ми ж маємо у Вінниці приклади відмінної роботи митців – такі, як пам’ятник художнику біля “Арт-шику”, пам’ятник архітектору Артинову біля башти, боксеру біля клубу “Нокдаун”, а ще сучасний пам’ятник саксофоністу, який мимоволі асоціюється з винахідником цього музичного інструмента австрійцем Адольфом Саксом.
