Непросту і болючу тему паліативної та хоспісної допомоги невиліковно хворим нещодавно обговорювали на засіданні постійної комісії Вінницької облради з питань охорони здоров’я, соціального захисту та зайнятості населення.
Що й казати, в Україні насправді із нею все непросто, якщо не сказати погано, на відміну від інших країн, де її вдало практикують вже давно.
За оцінками експертів ВООЗ, останніми роками щорічно у світі паліативної допомоги потребують 40 млн осіб, майже 80% з яких проживають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу. За даними департаменту охорони здоров’я Вінницької облдержадміністрації, щорічно близько 2,5 тис. мешканців нашої області потребують паліативної допомоги. Левова частка із них, понад 400 осіб — це пацієнти з онкологічною патологією. Останні дні життя таких хворих перетворюються на пекельні муки і для них, і для рідних.
І зараз, коли кількість невиліковно хворих людей зростає, Україна відчуває гострий дефіцит хоспісів.
– На Вінниччині є лише два окремі відділення паліативної допомоги на базі міської клінічної лікарні №3 (30 ліжок) та у складі лікарні в с. Уланів Хмільницького району (10 ліжок), — розповів депутатам у своєму виступі головний лікар обласного онкологічного диспансеру Володимир Шамрай. — А відповідно до європейських розрахунків, за умов, коли в країні приділяється достатньо уваги онкологічній службі й небагато занедбаних випадків раку (чого в Україні немає), щоб адекватно надавати хоспісну і паліативну допомогу — достатньо 10 ліжок на 100 тисяч населення. Тобто для Вінницької області, аби вирішити проблему, необхідно створити декілька відділень, де функціонуватиме хоча б 160 ліжок. Змушений констатувати, що паліативних хворих серед онкологічних пацієнтів буде лише більшати. Варто зазначити, що у Вінницькій області на кінець 2017-го на диспансерному нагляді перебувало 170 тисяч осіб з передраковою патологією. Вже нині спостерігається тенденція, яка викликає занепокоєння, адже кількість занедбаних випадків вже почала зростати.
Так, на Вінниччині кількість занедбаних випадків зовнішніх локалізацій збільшилася удвічі. У І півріччі 2017 року рак на пізніх стадіях було діагностовано в 3,5% хворих, а у І півріччі 2018 року — в 6,6%. Пухлини всіх локалізацій на ІV стадії протягом шести місяців минулого року було виявлено у 12,5% онкохворих вінничан, цьогоріч – вже у 16,6%. Щоб покращити ситуацію, допоки реально не запрацюють скринінгові програми, необхідно повернути форму диспансерного нагляду.
Ось так, обговоривши гостру проблему, вирішили звернутися до МОЗ з пропозицією про розробку відповідної Загальнодержавної програми. І до Госпітальних рад — про створення хоспісних відділень у кожному госпітальному окрузі Вінниччини.
