Заснували його у 2011 році, а будівництво профінансували керівництво Мінекології та одна із міжнародних організацій. Тут на території допомагають 25-ти клишоногим, над якими жорстоко знущались люди, повернутися до життя у природі. Але працівники додають — це вкрай важко…
Дорога до самого центру у вибоїнах, а дістатись сюди найзручніше власною машиною або ж організованою екскурсією. Біля в’їзду нас зустрічають фігурки ведмедів із дерева, біля яких чимало охочих сфотографуватись. Проходимо сто метрів далі – за парканом із напругою вже живі тварини. Спостерігати за ними можна годинами. Адже вони, мов ті діти, бавляться, чухають один одному спинки та навіть цілуються. Відразу навіть важко уявити, що колись ці ведмеді стали предметом людських знущань. Бо історія кожної тваринки справді вражаюча.
Найбільше страждань, за словами працівників закладу, зазнав ведмедик Потап. Він утримувався у тісній клітці спортивного клубу «Барс» у Луганську. На шиї в нього був ошийник. Потап служив приманкою для мисливських собак. Ведмідь ріс, а ошийник врізався у тіло, від нього зробилася глибока рана. Тварину вилучили через суд до центру на Закарпатті, а власник заплатив штраф.
А ось красуня-ведмедиця Роза – наша землячка. Вона потрапила до центру в 2011 році з Літина. Її ще маленькою привезли на Вінниччину з Одеси. На неї чекала кар’єра циркової артистки, однак «дитя природи» категорично відмовлялася одягати намордник і не піддавалася дресируванню. Відтак її забракували. А яка доля «списаного товару»? Кажуть, з Рози хотіли зробити звичайнісіньке опудало. Втім, втрутились фани природи, і Роза стала окрасою літинської заправки. Та утримували її 5 років у дуже маленькій клітці. Вона вдихала шкідливі випаровування вихлопних газів, дуже погано їла. Тепер Роза почувається добре. Добовий раціон її складають овочі, риба, мед, мучні вироби. За день клишонога красуня з’їдає близько 11 кілограмів харчів.
Ведмідь Беня, якого до Синевиру привезли із Козятина, один із найстарших тут. Він перебував у пересувному цирку в поганих умовах. Кажуть, що власники довели тварину до важкого дистрофічного стану, у нього спостерігались хвороби з порушенням обміну речовин. Окрім голодування, ведмедя ставили ще й на розжарену плиту, щоб той почергово перебирав лапками і таким чином вчився танцювати. Після тривалої реабілітації Беня став іншим – добре харчується, набрав вагу, купається у басейні та грається з іншими ведмедями.
– Центр реабілітації забирає ведмедів у господарів за рішенням суду. Деяких тварин віддали добровільно, — кажуть працівники центру. – Потрапивши сюди, ведмеді живуть у карантинній зоні, де знайомляться одне з одним і звикають до нових умов. З часом звірі звикають, їх випускають на велику, обгороджену ділянку лісу. Навіть буває так, що ведмеді не з’являються біля паркану і відвідувачі їх не бачать. Інколи туристи вимагають повернути їм гроші, питають: «Де ваші ведмеді?!» Багато людей очікують побачити веселих тварин, які будуть їх розважати…
Віталіна Трудько
