Квапить годинник, чекає літак.
Мовчки наплачуся в небі.
Вибач, напевно було все не так,
Але не знаю, як треба.
Наговорились, промовч, не кажи.
Не муч цей збентежений ранок.
Твій погляд повз мене далекий, чужий
Ятрить, мов заболена рана.
Може колись в паралельних світах
Теплим серпанком торкнуся до тебе…
Знаю напевно, було все не так,
Тільки не знаю, як треба.
