Щороку південь Індії потрапляє у зону мусонів. З липня по вересень тут ллє навіть не як з відра, а як з корита. На рівнині за півгодини вода стоїть вище колін. Ллється безкінечно, вологість майже стовідсоткова, бо всі речі, які були в шафі, можна було викручувати. А фотоапарат запітнів так, що просто не працював. Ми жили на пагорбі, тому нас не підтоплювало.

Так, це великий плюс для місцевих фермерів, бо волога і сонце сприяють високим врожаям. Для прикладу – картоплю там вирощують чотири рази на рік. За рахунок цього Керала – один із найзаможніших регіонів Індії. Сюди їдуть на заробітки навіть жителі Делі. Тут не побачиш безхатченків, що ночують простонеба.

Але часом надмірна волога і безкінечні потужні зливи приносять лихо. З гір несуться справжні бурхливі річки і зносять все на своєму шляху. Гарні будинки, тук-туки, автівки просто зникають під брудними потоками. Не шкодують вони і людей. За тиждень надмірних дощів стихія забрала вже майже п’ятсот мешканців селищ та містечок штату.

Вінницьким туристам пощастило. Ми відлітали, коли починалася найбільша злива. І хоча наш літак і затримали через негоду майже на годину, зі страшною руйнівною силою ми розминулися.

Ось такою Керала була до мусонів. Шкода, що декого з цих людей вже немає. Народ там добрий і привітний, висловлюю щире співчуття родинам загиблих.

Віктор Нагорний