Вадика виховувала одна мама. Йому нічим було похвалитись перед іншими дітьми — ні дорогих іграшок, ні гарного одягу в нього не було.
Напевне, тому він добре запам’ятав те приємне відчуття, коли пригощав цукерками дітей у дворі. Всі до нього підбігали, посміхались… Ті цукерки він купив на гроші, які крадькома поцупив із маминої сумочки. Звичайно, мама дізналась, сильно його побила, наказала, щоб більше ні-ні! Вадику тоді було 6 років.
Коли пішов до школи, однокласники майже відразу почали ображати його. Щоб помститися, Вадик вкрав у одного хлопчика гарний блискучий пенал на два відділення. Викинув його на смітник, але втішався, дивлячись на розгубленого хлопця, який ніяк не міг згадати, куди дівся пенал з ручками і олівцями. Потім, коли всі пішли на фізкультуру, Вадик повернувся до класу, витягнув смартфон з чужого рюкзака і навіть встиг трохи пограти на ньому.
Він не був сильним, розумним, спритним… Але в нього з’явилась таємна зброя, якою він міг користуватись — крадіжки! Втім, у школі його швидко розкусили. Прибиральниця зловила Вадика, коли він нишпорив у кишенях дитячих курточок у гардеробі. Скандал був величезний! Правда, розголос далі шкільних стін не пішов, але для маленького крадія це був урок. Більше в школі він до чужих речей не торкався. Та погану репутацію Вадик встиг заслужити, адже народне прислів’я недаремно каже: «Вкрадеш один раз, а злодієм станеш на все життя!»
Наступним етапом для нього стали квіти з кладовища. Знайшов боковий хід, діру в паркані. Спочатку викрадав штучні квіти, вважав їх дуже гарними. Але потім зрозумів, що збувати їх важче, ніж живі. Як тільки починався весняно-літній сезон, тягнув з могил букети і віддавав їх тьотям на базарі. Не гребував і квітами біля міських пам’ятників, забирав вишукані троянди, гвоздики, хризантеми… Виручені гроші тратив на жуйки, чіпси, кока-колу, сухарики.
Самотня мама билась як риба об лід, та коштів у сім’ї все одно не вистачало. Вадик попався правоохоронцям, коли вкрав скутер, покатався на ньому і кинув. Тепер його прізвище фігурує у списках неповнолітніх, схильних до правопорушень, у райвідділі поліції ГУНП у Вінницькій області, у обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. На цьогорічних канікулах з ним час від часу бесідують психологи.
– Я мрію, щоб у мене були хороші друзі, щоб мене поважали у класі і щоб у нас з мамою був матеріальний достаток, — каже 11-річний Вадик.
А психологи відзначають, що підліткам гроші дають відчуття особистості, вони можуть дозволити собі щось, не питаючи дозволу у дорослих. Для цього треба дати їм можливість самостійно заробляти у вільний час.
