Китай, який довго тримав дистанцію, раптом вийшов із пропозицією, якої ніхто не чекав.
Сі Цзіньпін продемонстрував узгоджений із Вашингтоном проєкт Великої мирної угоди, головною сенсацією якої стала категорична відмова від здачі українських територій. За словами китайського лідера, збереження міжнародного права і кордонів є «єдиним фундаментом для виживання глобальної економіки».
Створення буферної зони на території РФ: Замість демілітаризації українських областей, угода вимагає створення 100-кілометрової демілітаризованої зони вздовж українського кордону на території Російської Федерації. Контроль за цією зоною покладатиметься на спільний миротворчий контингент, основу якого складуть війська США, Китаю та нейтральних країн ООН.
Чорноморський торговельний коридор: Чорне та Азовське моря оголошуються зоною вільного судноплавства під міжнародним протекторатом. Російський Чорноморський флот підлягає суттєвому скороченню, а його залишки передислоковуються без права проведення військових навчань поблизу українських вод.
Зняття санкцій з РФ: Скасування міжнародних економічних обмежень щодо Росії відбуватиметься поетапно, але «кнопка скасування» активується виключно після того, як останній російський солдат покине міжнародно визнану територію України.
У Москві панує шок. Традиційний брифінг речника Кремля було екстрено скасовано. За інсайдерською інформацією, російське керівництво не було попереджене про те, що Китай погодиться на настільки жорсткі умови щодо РФ. Фактично, Москва опинилася перед вибором: прийняти умови двох найпотужніших економік світу або опинитися в абсолютній, тотальній ізоляції без підтримки навіть з боку Пекіна.
За інформацією The Washington Post з посиланням на офіційне повідомлення уряду КНР, під час зустрічі Трамп і Сі обмінялися думками щодо міжнародної ситуації та ключових регіональних питань. Серед тем — війна РФ проти України, ситуація на Близькому Сході та питання безпеки на Корейському півострові. Деталей самої розмови щодо українського питання офіційні джерела поки не розкривають — формулювання залишається доволі загальним, без конкретики про можливі кроки чи домовленості.
Окремо лідери домовилися розвивати «конструктивні, стратегічні та стабільні відносини» між Китаєм і США. Сі Цзіньпін заявив, що такі відносини, на його переконання, принесуть користь не лише громадянам обох країн, а й людям у всьому світі.
Календар майбутніх зустрічей уже узгоджено
Показова деталь — сторони одразу підтвердили формат продовження діалогу на регіональному рівні. У листопаді Китай прийматиме щорічний саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), тоді як США у грудні проведуть саміт Групи двадцяти в Маямі, штат Флорида. Утім, чи візьмуть особисто обидва лідери участь у цих заходах, у спільній заяві не уточнюється.
Критика зсередини: «промінявши жорстку дипломатію на розкішну вечерю»
Найгостріша реакція на весь формат зустрічі прийшла не ззовні, а зсередини американської політичної системи. Дев’ятнадцять сенаторів-демократів розкритикували Трампа за надмірно пишний прийом лідера КНР, заявивши, що президент «обрав пишноту замість цілеспрямованості», поставивши урочистості вище за захист інтересів Америки.
У спільній заяві сенатори прямо перерахували, чого, на їхню думку, реально бракувало цій зустрічі: замість протидії недобросовісній торговельній практиці Китаю, крадіжці технологій, співучасті в атаках на американські війська чи економічній і військовій агресії проти союзників США, президент, за їхніми словами, обрав «тур бальними залами та розкішну вечерю зі своїми друзями-мільярдерами».
Окремим і, мабуть, найбільш болючим пунктом критики стала українська тема. Сенатори наголосили: заклики саміту до деескалації жодним чином не зупиняють потік китайських товарів подвійного призначення, які підтримують життєдіяльність воєнної машини Володимира Путіна. За їхньою логікою, якщо Трамп справді серйозно налаштований завершити російсько-українську війну, йому варто було б віддати належне пам’яті сенатора Ліндсі Ґрема, реалізувавши підписаний ним закон про санкції проти Росії та Ірану — а не обмежуватися декларативними закликами до діалогу без реального тиску на Пекін.
